|  | 

Текст диктанту з української мови “Запорожжя”

Диктант узято з навчального посібника “Українська пунктуація” О. П. Глазової

Запорожжя було одним із найзнаменитіших військо­вих орденів. Подвиги Сагайдачного, Палія, Сірка, Нечая, Сулими, Павлюка були великою школою для кожного, хто зрікався нудного життя у рабстві й приходив шука­ти волі. Вже на самому початку шістнадцятого століття Запорожжя – військо вишколене, в якому кожен вико­нував відому йому службу, військо знамените.

Недарма Богдан Хмельницький підписувався то “старший війська Запорозького”, то “запорозький гетьман”, то “гетьман Запорозького війська”.

Це була школа войовничості не скореного ніким на­роду, велике горнило уміння підпорядковувати людині будь-що: ворогів-напасників, ревучу навалу води, мов­чазність гордого каменю.

Річище Дніпра з краю в край неодмінно перетинали пороги – гранітні хребтини, що стовбурчились понад водою інколи усього на кілька кроків, а то ушир цілої версти! Порогів було дев’ять. Від порога низового до горішнього було двісті шістдесят п’ять островів, і усі, як один, мали сліди укріплень запорожців.

Окрім грізно перекинутих гранітів, порогів дніпров­ських, лежали споконвіку сотні заборогів, окремих скель із граніту, порозкиданих по руслові; та лежали вони, перепиняючи шлях воді, не всуціль, від берега до берега, а тільки подекуди.

(163 сл.)

(За Г. Колісником.)




Текст диктанту з української мови “Запорожжя”
Обратная связь: Email