|  | 

Теплота родинного інтиму скорочено – Станіслав Чернілевський

Теплота родинного інтиму. Ще на шибах досвіток не скрес. Встала мати. Мотузочком диму Хату прив’язала до небес.

Станіслав Чернілевський використовує виразну метафору “мотузочком диму / Хату прив’язала до небес”, позначаючи таким чином, що мати розтопила піч і дим піднявся вгору. Весело і з ляком серед печі Полум’я гуляє по гіллю. Ковдрою закутуючи плечі, Мати не пита, чому не сплю. Вже однак зникає гіркотина, Не катує серце печія. Знову я – малесенька дитина, Мати знає більше, аніж я. За допомогою персоніфікацій “полум’я гуляє”, “печія не катує” створюються яскраві образи родинного затишку й тепла.

Матері розказувать не треба, Як душа світліє перед днем В хаті, що прив’язана до неба Світанковим маминим вогнем. Образ хати, прив’язаної до неба, передає ставлення автора до батьківської хати як до найвищої цінності, даної людині небесами. Забула внучка в баби черевички…

Дитячим сміхом бризнувши в зело, За повелінням вікової звички Перекотилось літо за село. Махнуло рученя на бензовозі – І курява вляглась після коліс. А бабка все стояла на дорозі, Хустинкою торкаючись до сліз.

Автор створює образ самотньої бабусі за допомогою сполуки “спорожніла хата”: І вийшли в небо зорі-жаровички, І тихо бабка посеред села Малесенькі дитячі черевички У спорожнілу хату занесла. Лягла собі. І світло не світила. Торкнулась черевичків перед сном – І осінь їй тихенько опустила Горіховий листок перед вікном.

VK. init({apiId: 2798153, onlyWidgets: true}); VK. Widgets. Comments(“vk_comments”, {limit: 20, width: “790”, attach: “*”});




Теплота родинного інтиму скорочено – Станіслав Чернілевський
Обратная связь: Email