|  | 

Трактування любові у романі Гамсуна “Пан”

Кнут Гамсун народився в сім’ї селянського кравця на півночі Норвегії. Дитинство було важким. З чотирнадцяти років вимушений був заробляти собі на хліб. Він перепробував багато професій, але мріяв вчитися.

Читав усе, що потрапляло до рук. Писати почав з 1847 року. Особливо важким для нього був 1886 p., коли на порозі стояла голодна смерть. Повість “Голод” принесла йому славу.

Відтоді він написав багато романів і повістей. На уроках зарубіжної літератури ми вивчали роман Гамсуна “Пан”. Головна тема роману – кохання.

Твір пронизаний високою поезією, бо Гамсун підходить до людини, як до неподільної частини природи. Герой роману лейтенант Глан живе у лісі зі своїм мисливським собакою Езопом, якого він принесе у жертву своєму коханню до Едварди. Глан відчуває щиру волю, повноту щастя лише в повній самотності, наодинці з негаснучим днем північного літа, вслухаючись у дихання природи, яка тче вічну нитку буття. Глан згадує: “Безкраїй день північного літа… І я сиджу отут і думаю про його й про хатину, де я жив, і про той ліс за хатиною”.

У цивілізованому світі він почуває себе незатишно. Його натура є втіленням мужності й лицарства. Усім серцем відчуває Глан своє побратимство з природою, яка йому близька і зрозуміла. Думка про дисгармонію світу є для роману головною і надає йому своєрідної меланхолійності, яку не може побороти життєлюбство письменника. У романі показана любов Глана до Єви і до Едварди.

Це дуже різні жінки, і їхня любов до Глана різна. Єву любов перетворює з покірної жінки в особистість, яка стала самостійною. Едварда має зовсім інший характер. Це сильна натура, вона не може розчинитись у коханні, як Єва.

Едварда чекає від кохання дива. Роман, який почався як ідилія, як гімн красі світу, закінчився драматично, сумно; він не вирішив конфліктів, які побачив письменник. Із новели “Смерть Глана”, яка є майже епілогом роману, дізнаємося, що Глан поїхав на полювання у Індію, отримав там від Едварди, яка вийшла заміж за барона, запрошення повернутися на батьківщину. Та Глан не може знову зустрітися з жінкою, яку і зараз кохає, але і без неї не може жити. І він покидає це життя – він робить все, щоб викликати у свого супутника-мисливця ревнощі і гнів; той не стримується і вбиває Глана.

Я чула міф про Глана, що він син Гермеса, бога лісів, полів, що кохав і переслідував німф. Фігурка Пана, зображена на порохівниці, натякає на те, що мисливець Глан – теж під його покровительством. Автор показує схожість Пана з Гланом утому, що він, Глан, володіє тою ж безмежною владою над жінками. І вся ця схожість не підкреслила жодної важливої особливості його натури. Глан – сучасна нервова людина, яка більш за все цінує мрію і надію.

Бездумне ставлення до цивілізації примушує його шукати порятунку в лісі, де він один і може поринути у своє “я”. Герой знаходить там почуття волі, пориває з суспільством. У назві роману є символічний зміст. Людина, як вважає Гамсун, – частина природи, що діє в романі в образі могутнього Пана, який живе у кожному з героїв і розпоряджається його долею.

Роман Гамсуна “Пан”, за словами О. І. Купріна, – “это восторженная молитва красоте мира, бесконечная благодарность от сердца за радость существования, но также гимн перед страшным и прекрасным лицом бога любви”. Мені здається, що з цього роману ми розуміємо авторські особливості трактування любові. Цей твір вчить нас, що не можна бути впертим егоїстом, бо залишишся самотнім, без друзів, і тобі ніхто не зможе допомогти, якщо ти потрапиш у скруту.

Адже в романі показано, як гордість Едварди вбила Глана. Але він теж був впертий. Якби хоч хтось із них переступив через свою впертість, усе закінчилося б щасливо.




Трактування любові у романі Гамсуна “Пан”
Обратная связь: Email