ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ

ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ (світське ім’я Данило; грудень 1651 р., м. Макарів, тепер Київської обл. – 08.11.1709, Ростов-на-Дону, Росія) – церковний діяч, агіограф, драматург, поет, оратор.

У 1662-1665 рр. навчався в Києво-Могилянській колегії. 1668 р. постригся в ченці, прибравши ім’я Димитрія. Проповідував у Чернігові, Вільні, Слуцьку. У 1679 – 1683 рр. жив у Батурині, де був ігуменом Максаківського, а потім Батуринського монастирів. З 1683 р. жив у Києво-Печерській лаврі, де працював над “Книгою житій святих” (“Четы Мінеї”), У 1686 р. повернувся до Батуринського монастиря.

У 1692 – 1700 рр. знову жив у Києво-Печерській лаврі, керував глухівським, київським Кирилівським та чернігівським Єлецьким монастирями. У 1700 р. за станом здоров’я відмовився від митрополитства в Тобольську і став митрополитом Ростовським.

Крім “Четых Міней”, Димшрій Тупгало є автором “Летописи келейной” (опублікована 1784 р.) – морально-повчального викладу біблійних історій, “Розыска о раскольнической брынской вере” (1709 р., надруковано 1745 р.), антистаровірського трактату “Руно орошенное” (1680) – збірника легенд про чудеса чернігівської Іллінської ікони Божої Матері, “Алфавит духовний…” (надруковано 1710 і 1713 р.) та ін. Перу Димитрія належать також численні проповіді та богословські твори. Особливе місце в його творчості посідають вірші й духовні піснеспіви, а також драми – “Комедія на день рождества Христова” (поставлена в Ростові 24 грудня 1702 р., написана, можливо, раніше) та “Комедія на Успеніє Богородици” (1677).

Драми “Есфирь та Ага сфер” і “Кающийся грішник” вважаються загубленими.

Віршована спадщина Димитрія Туптала являє собою своєрідні “духовні” епіграми, в яких продемонстровані неабияка версифікаторська вправність, уміння лаконічно й майстерно викласти думку; вірші перейняті щирим релігійним почуттям.

“Комедія на Успеніє Богородици” навіяна Димитрію Тупталу поїздкою на свято перенесення ікони Пречистої зі старого собору в новий, яке відбулося в новодворському Успенському монастирі 13 серпня 1677 р. “Комедія…” оповідає про смерть Богородиці, її воскресіння через три дні й вознесіння на небо. На сцені відтворено одне з чудес Богородиці – врятування душі грішника, засудженої до вічної кари. Драма завершується апофеозом Богородиці.

“Комедія на день рождества Христова” належить до так званого різдвяного циклу драм. У її основі лежать євангельські оповіді святих Матвія і Луки про народження в вертепі (печері) Ісуса Христа, про поклоніння пастухів, про дари трьох царів, про винищення Іродом немовлят і покарання його за ідей злочин (цей сюжет споріднює шкільну різдвяну драму з драмою вертепною і породжує суперечки про походження обох різновидів старої драми). Оригінальність драмі Димитрія Туптала надає, зокрема, сцена з пастухами, позначена тонким психологізмом; її взято з реальною життя. Новаторським є сценічне відтворення й інших євангельських епізодів.

Чи не вперше в “Комедії на день рождества Христова” до театрального дійства було залучено глядачів (сцена, де пастух Борис запитує зал, чи не бачив хто його напарників; до цього прийому Димитрій Туптало звернувся й у драмі про Успіння Богородиці).

Літ.: Рєзанов В. І. Драма українська. І. Старовинний театр український. К., 1927. Вип.

4; К., 1929. Вип. 6; Українська поезія.

Середина XVII ст.

М. Судима