Твір “Праця людини” варіант 1

Кожній людині для життя потрібні певні ресурси. Найпростіші з них – це їжа, одяг, житло. У сучасному світі з’являється все більше речей, які людина прагне мати заради комфорту та можливостей. Але для того, щоб все це взагалі було, людина має трудитися, прикладати зусилля, використовувати свої знання та таланти. Навіть первісні люди мільйони років тому мали щось робити, аби щось мати.

Спочатку вони ходили, шукали, збирали та зберігали продукти, потім займалися мисливством, риболовлею, згодом стали застосовувати знаряддя праці, вивчали навколишній світ. Це зрештою поступово призвело до того науково-технічного прогресу людства, який ми спостерігаємо зараз. І все завдяки праці людей.

Праця завжди годувала людину.

Щедра земля дарувала врожай хліборобові, майстерність та вправність приводила покупців на товари ремісника, сила та сміливість видобувачів підкоряла багаті на корисні копалини надра землі, розум та кмітливість вчених приводила до нових відкриттів та винаходів, якими тепер користується все людство.

Людина, яка вміє та любить працювати, в усі часи користувалася повагою інших. Той, хто вміє щось робити, тем більше добре, завжди прогодує і себе, і родину, вважалося у народі.

Нажаль, крім тих, хто готовий чесно працювати, серед нас завжди знаходяться ті, хто сам нічого робити не хоче, а от привласнити плоди чужої праці – залюбки. Зараз взагалі в умах людей закріплюється думка, що заробляє гроші не той, хто працює, а той, хто краде. Нажаль, сучасна ситуація в нашій країні дійсно така, що далеко не завжди сумлінно працююча людина може заробити собі на гідне життя.

Роздумуючи про значення праці в житті людини, я не можу не погодитися з такою простою та розумною думкою, як та, що висловив колись видатний український філософ Григорій Сковорода. Я маю на увазі “споріднену працю”.

Сутність її в наступному: кожна людина вміє робити щось, до чого в неї є природний хист та покликання, тому така праця приносить людині не лише винагороду матеріальну, а й справжнє задоволення. Та люди часто змушені обирати між власною “спорідненою працею” та професією, яка вважається престижною та добре оплачуваною. І тоді праця стає для людини тягарем, повинністю. Мабуть, саме через це стільки людей у світі не полюбляють працювати.

Твір про працю людини – варіант 2

Працю називають першою потребою людини. Я повністю згоден з цим твердженням.

Усім, що є в людини, вона зобов’язана праці.

Тварини у природі риють рівно стільки нір, скільки їм велить інстинкт, птахи будують такі ж гнізда. Тільки людина з дитинства хоче до безмеж удосконалювати свої витвори. Тому можна сказати, що людина природно потребує праці.

Не було б у світі великих гарних міст, струнких хмарочосів, якби не наполеглива праця винахідників, інженерів та робочих. Природа дарує людині воду, землю, каміння, залізну руду, але тільки праця здатна перетворити їх на речі складніші, цивілізовані. Без праці ми не могли би пересуватися за допомогою літаків, пароплавів, машин. Та що там – навіть колесо не придумали би, не доклавши зусиль.

Так і ходили би пішки та голі – не пошили би собі навіть одягу.

Якщо людина нероба, ледар, її не люблять, не поважають оточуючі люди. Ніхто не хоче мати коло себе друга-ледаря, родича-нахлібника або ж хитрого колегу, який хоче перекласти свої обов’язки на інших.

Мене обурює, коли я чую від свої ровесників – мовляв, можна нічого не робити та жити краще за інших. Хто менше працює, той, мовляв, пізніше старіє, а чим більше знань набудеш, тим менше будеш заробляти грошей – навіть таку формулу вивели.

Я думаю, що такі твердження – це приманка для дурнів, її видумують всілякі шахраї для своїх цілей. Хіба мало працював, наприклад, Білл Гейтс? А що було б з Тарасом Шевченком, якби він лінувався записувати свої вірші? Ніхто би не запам’ятав його!

Якби він не малював, не трудився над живописом, по нього ніхто би не знав, і його ніхто не схотів би викупити з кріпацтва.

Інша річ, що праця має бути послідовною та розумною. Мало користі принесе “дурна праця”, або діло, кинуте на середині. У країнах, де зараз живуть забезпечено, де розвинуті наука та економіка, люди для цього працювали не тільки багато, але й продумано.

Наприклад, в Японії.

Мої батьки кажуть, що праця зробила людину з мавпи. Не знаю, чи буквально таке відбувалося, але це добрий афоризм. Його можна часто нагадувати тим, хто ледарює, не хоче вчитися, працювати, допомагати своїй родині та своїй країні.

Праця все може – за її допомогою перемагають труднощі, знаходять рішення проблем, які здавалися глухим кутом, досягають добробуту. Праця насправді творить, удосконалює людину, а людина – про це казали мислителі всіх часів – за своєю природою жадає вдосконалення.