Твір-розповідь про улюблену іграшку
Варіант 1. Розповідь про м’яку іграшку ведмедика
В мене є улюблений ведмедик Бобка. Він – іграшка, яку подарував мені тато, коли мені ще три роки тільки було. Я пам’ятаю зі свого першого знайомства в Бобкою тільки те, що мій молодший на рік брат, побачивши подарунок, заплакав та почав просити в батьків собі іграшку теж.
Бобка невеличкого розміру, світло-коричневого кольору. З дитинства я вважав його живою істотою.
В мене навіть сумнівів у цьому не було, поки вже у першому класі мені приятелі не відкрили очі, образно кажучи.
Я не любив ділитися Бобкою з братом, тому йому скоро купили іграшкового м’якого собаку Біма, який став улюбленцем малого. Ми кожного вечора носилися хатою, як дикі індійці в джунглях, кожний зі своїм іграшковим звіром.
Коли в мене з’явився ведмедик, я відразу почав з ним разом спати, кожної ночі міцно притискаючи пухнастого друга до грудей, неначе найріднішу людину. Мама казала, що вона дуже дивувалася цьому, коли спостерігала за мною, поки я спав.
Варіант 2. Розповідь про старовинну народну іграшку-ляльку
В Україні, як і в інших слов’янських державах, жила та живе традиція робити ляльки-мотанки та класти їх до колисок дітям. Мотанка здавна була першим дарунком дитині від рідних, привітанням її з народженням.
Мотанку роблять з тканини, різноманітних кольорових клаптиків.
Кожен майстер ляльок завжди намагається прикрасити свій виріб, нарядити у гарне вбрання, підібрати найкращі шматочки тканини для плахти чи хустки лялечки. Дехто навіть вишиває мотанці кожушка, оздоблює вбрання бусинами чи бісером, різними народними орнаментами.
Цій ляльці не обов’язково було навіть промальовувати обличчя. А от довгі розкішні тканинні коси часто їм накручували. Щоб була справжньою красунею!
Я вважаю дуже доброю традицію мотати ляльок. Вони не коштують багато, а творяться від душі, бо власними руками. Такі ляльки вважаються оберегами для тих, для кого їх майструють.
Твір-опис іграшки машинки
Моя улюблена іграшка – це машинка, маленький автомобільчик. Його зроблено з заліза чи іншого металу, схожого на залізо, пофарбовано у густо-червоний колір.
Батько купив мені машинку у досить дорогому магазині та наказав її берегти. Моя машинка дуже якісна, ми гралися з друзями нею часто, і вона не ламалася майже два роки. Тим часом дешеві пластмасові машинки порозбивалися в мене вщент.
Коли все-таки колесо в мого автомобіля відвалилося, а потім відразу відпали й усі дверцята одне за одним, я пішов до тата та попрохав її відремонтувати. Мені тоді було всього п’ять років, але я вже знав, що добрі речі варто ремонтувати та ставитися до них дбайливо. І татко повернув іграшці нове життя.
Мій маленький автомобільчик має чотири двері, причому вони відкриваються та закриваються. Якби машина була великою, то разом з водієм у салоні розташувалося б шестеро людей. Машинка має власну марку – це “Форд”, американська машина.
Ця автомобільна фірма має добру репутацію в світі, вона випускає хороші авто.
Чому я люблю гратися саме машинками? Я хочу навчитися водити автомобіль, коли виросту.
А поки моя іграшка допомагає мені вивчати автотранспорт.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: Твір-розповідь про улюблену іграшку
Твір-розповідь про улюблену іграшку