Творча історія роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного

Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” з’явився внаслідок глибокого вивчення письменником реальної дійсності. Його основу склали конкретні факти суспільного життя в Україні після реформи 1861 року. Для Життєвої основи роману велике значення має нарис Панаса Мирного “Подоріжжя од Полтави до Гадячого”, написаний у 1872 році і опублікований без підпису автора у львівському журналі “Правда”. У цьому нарисі письменник зазначає, що під час подорожі від Полтави до Гадяча його схвилювала розповідь візника про місцевого розбійника Василя Гнидку, засудженого незадовго перед тим до каторги.

У Гнидці Мирний побачив велику силу, що не знайшла корисного застосування і марно загинула. Письменника вразило те, що в цій людині поєднались ніжна любов до дружини і звіряча лютість, з якою він різав людей. Шукаючи пояснення цьому, Мирний прислухається до оцінки розбійництва Гнидки, яку дав сам народ, і солідарізується з цією оцінкою. Народ, відзначає Мирний, глибоко зрозумів, що Гнидка – нещасна, безталанна людина, що “розбишакою” він став не з власної волі, а внаслідок ненормальних умов життя. Як бачимо, появу розбійника Гнидки Мирний пояснює тим соціальним гнітом, який душив убоге українське селянство в пореформені часи.

Практичною реалізацією задуму стала повість “Чіпка”, написана у 1872 році. Це й була перша редакція роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Закінчивши роботу над першою чорновою редакцією повісті, Панас Мирний надіслав її своєму старшому братові Івану Білику на критичний розгляд. Братова повість зацікавила Івана Білика.

Уважно прочитавши її, він написав розгорнуту рецензію, зробив чимало зауважень на полях рукопису. Білик високо оцінив твір Мирного, назвав повість новим і незвичайним явищем у тогочасній українській літературі. Головну заслугу автора він убачав у тому, що той на перший план висунув соціальні мотиви.

Разом з тим, Білик висловив ряд критичних зауважень і порад. Зокрема, він поставив вимогу розширити і поглибити соціальну основу повісті, дати глибше психологічне вмотивування вчинків персонажів, усунути повторення однакових фактів і загалом поліпшити групування матеріалу, удосконалити словесно-образні засоби. Не задовольнив критика і заголовок повісті. Він порадив братові змінити його “на скільки-небудь певний, наприклад, “Легкий хліб”, “Розбишака” чи що…” Між іншим, розвиваючи своє твердження про те, що злочинство було своєрідним протестом проти кепсько влаштованого людського життя, Білик ужив вираз “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, який пізніше став заголовком роману. Урахувавши зауваження і поради Івана Білика, Мирний уніс ряд виправлень і доповнень у текст повісті, створивши, отже, її другу редакцію, яка не дуже відрізнялась від першої.

Автор обмежився лише частковим поліпшенням твору: увів низку нових епізодів, які глибше розкривали соціальну зумовленість вчинків Чіпки, більше уваги приділив Грицькові, усунув із тексту повторення, що переобтяжували повість, провів деяку роботу над удосконаленням мови. Не задовольнившись, однак, цим частковим поліпшенням повісті, Мирний працює над її грунтовною переробкою, внаслідок чого з’явилась третя редакція, яка свідчила про розширення первісного задуму і відбивала процес переростання повісті “Чіпка” в багатоплановий роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Іван Білик, ознайомившись з третьою редакцією, прихильно поставився до розширення життєвої основи твору і позитивно оцінив проведену Мирним роботу над узагальненням життєвих явищ у типових художніх образах. Але й на цей раз у нього з’явилися критичні зауваження.

Бажаючи допомогти братові, Іван Білик узявся сам за художню доробку роману. Насамперед він уніс значні зміни в композицію твору: розбив його на чотири частини, поділив надто великі розділи на менші, у деяких місцях перегрупував матеріал і усунув з тексту все зайве і випадкове. Крім того, Білик самостійно розробив ряд епізодів, пов’язаних з показом колоніального режиму на Україні за часів. Катерини II, повстанням Костюшка, рухом декабристів, революцією 1848 року в Угорщині, Кримською війною.

Ці епізоди й картини ввійшли до другої частини роману. Тоді ж Білик написав у чорновому вигляді і розділи про земство для заключної частини роману. Так при співавторстві Івана Білика з’явилась четверта редакція твору. Але й вона не була остаточною. Унаслідок дальшого творчого співробітництва Панаса Мирного та Івана Білика у 1875 році була створена п’ята, а у 1877 р. – шоста редакція роману.

Кардинальних змін у цих редакціях не було. Доробки стосувались головним чином тільки окремих роздумів та мовного оформлення твору. Таким чином, робота над романом “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” тривала понад п’ять років – з 1872 по 1877 р. Задум твору, його ідейна спрямованість, основна частина тексту належать головному авторові Панасу Мирному.

Але в створенні роману участь узяв також брат письменника Іван Білик. Сам Мирний заявляв: “Це не одна моя праця, а ще й Білика”. Саме тому роман друкується як твір двох авторів: Панаса Мирного та Івана Білика.