У СПРАВУ ВТРУЧАЄТЬСЯ ПОШТОВИЙ ДИЛІЖАНС – НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ

ЦІКАВА НАУКА ПРО ЛІТЕРАТУРУ

НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ

У СПРАВУ ВТРУЧАЄТЬСЯ ПОШТОВИЙ ДИЛІЖАНС1

Цього разу і початок подорожі, і місце, з якого вона починається, інші. Навіть двох головних дійових осіб змінено. Словом, ми на квартирі, але вже не в Архипа Архиповича, а в Шерлока Холмса. У тій самій, всім відомій, що на Бейкер-стріт.

Господар квартири відсторонено спостерігає, а його товариш Уотсон дуже роздратований.

Під вікнами квартири стоїть Поштовий Диліжанс, у якому терпляче чекає візник Сем Уеллер.

Уотсон. Запрягайте коней! Ми вирушаємо подорожувати російською літературою.

Сем (дуже діловито). Пункт призначення, сер?

Холмс. Прямуйте до струмка.

Уотсон. До струмка? Для чого?

Холмс. Не ставте зайвих запитань. Сем уже зрозумів мене.

Ідуть мовчки.

Холмс (раптом, ніби знічев’я).

У сильного безсилий винен завсігди:

Цих прикладів в історії ми досить знаєм…2

Уотсон (навіть здригнувся). Що з вами, Холмсе? Ви заговорили віршами?

Перевтома? Дайте ваш пульс…

Холмс. Віршами Крилова, Уотсоне. Я просто хочу нагадати вам байку “Вовк і Ягня”, щоб наступні події не були для вас несподіваними. (Продовжує.)

У спеку до струмка зайшло Ягня напитись;

І треба ж тут біді лучитись,

Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив.

Ягнятко бачив він, і хоче поживитись,

1 Диліжанс – багатомісна карета для кінного перевезення пасажирів і пошти.

2 Тут і далі байку Івана Крилова “Вовк і Ягня” подано в перекладі Миколи Терещенка.

Та він цьому надать законних прав хотів,

І каже…

Стій, Семе! Приїхали. Тепер, Уотсоне, слухайте і дивіться! (Промовляючи останні слова, Шерлок Холмс надає їм особливого значеная, і нам з вами тільки залишається уявити себе на місці Уотсона, який сам спостерігає всі події.)

Вовк. Як, нахабо, смієш ти мутити

Потік цей прохолодний мій,

Напій піском бруднити?

За це бо, далебі,

Зірву я голову тобі!

Холмс. Якщо ви уважно вчитаєтесь у байку Крилова, то, можливо, почуєте: відповідь Ягняти, яка пролунає відразу ж, важко проказати інакше, ніж несміливим голосом (спробуйте зовсім не злякатися). Але Ягня говоритиме з почуттям власної гідності, говоритиме чисту правду, і, звісно, на цю правду сподівається. Вірить, що Вовк зрозуміє марність своїх звинувачень.

Отже, слухаємо. Вслухаймося…

Ягня. Якщо пресвітлий Вовк дозволить,

Насмілюсь вам сказать, що воду в ручаю

Від Світлості я нижче кроків на сто п’ю;

І гніватися він даремно зволить:

Адже мутить пиття ніяк не можу я.

Вовк. Так це брехня моя?

Негіднику! Звідкіль таке нахабство в світі?

Пригадую, як ти в позаторішнім літі

Зі мною надто грубший був.

Цього я, друже мій, ще не забув!

Я г н я (щиро бажає пояснити Вовкові, що той помилився).

Та згляньсь, нема мені ще й року з роду.

Грізний співрозмовник Ягняти не те, щоб знітився, але все ж його безпардонне нахабство знову наштовхнулося на якусь перешкоду.

Вовк (напевно, людина у такому випадку почесала б потилицю: мовляв, чорт забери, що б ще таке збрехати? А хоч би і так).

То, певно, був Твій брат.

Ягня. Не маю я братів.

Вовк (ось тут він уже остаточно перестає прикидатися, ніби карає Ягня за щось).

То, може, кум, чи сват,

Чи інший хтось Такий із вашого ж бо роду.

Самі ви, ваші пси і ваші пастухи Мене б хотіли збути,

І шкодите мені ви всі по змозі всюди:

“Та розквитаюсь я за ваші всі гріхи!”

Ягня. Ах, чим же винен я?

Вовк. Мовчи, гоноровисте!

Чи час тут розбирать провини всі, щеня?

Ти винен тим уже, що хочу я, бач, їсти…

Уотсон. Гей! Що ви робите!

Припиніть це насильство.

Холмс. Дорогий друже, не вистачало ще покликати на допомогу полісмена. На жаль, байка закінчується цілком однозначно: “Сказав і в темний ліс Вовк поволік Ягня”.

Можу вас втішити лише тим, що, незважаючи на сумний фінал, Ягня, зрештою, як і Вовк, і всі інші великі й малі мешканці Країни Літературних Героїв, безсмертне…

Уотсон. Як же він посмів? У присутності нас!..

Холмс. Ну, тримайтеся. Скажіть краще, чи помітили ви у цій байці якесь порушення логіки?

Уотсон (роздратовано й ображено). Про що ви, Холмсе? Після того, як я став свідком цієї жахливої драми, мені, вибачте, не до вашої логіки!

Холмс. Як ви сказали? До моєї?… Адже байка “Вовк і Ягня” зовсім не про те, що проголошено в першому її рядку.

Поміркуйте, мій вразливий друже! Хіба варто було б розповідати цю історію тільки для того, щоб обгрунтувати найпростішу думку: “У сильного безсилий винен завсігди”. І хіба зміст байки не в тих брехливих звинуваченнях, які адресує Ягняті Вовк?

Уотсон. Так… Справді…

Хоча, відверто, мені зараз важко зосередитися. Я ще не оговтався від хвилювання.

Холмс. Ще б не хвилюватися! Те, що ми з вами бачили і чули, насправді драматично, як ви точно підмітили. І зовсім непросто, я б навіть сказав – дивно!

Здавалося б, ми повинні лише радіти, коли Ягнятко спритно і переконливо заперечує все, у чому його звинувачує Вовк. І перемагає в суперечці!

Уотсон. Так, саме так! (І тут же розчаровано.) Так, але… Чому ж тоді ми не радіємо його перемозі?

Навпаки, вона викликає тривогу.

Холмс. У цьому і полягає дивний секрет байки Крилова. Так, Ягня нібито перемагає, але ми постійно пам’ятаємо, що перемога його не врятує.

Більше того! Кожна відповідь Ягняти, яка, безсумнівно, доводить його правоту, наближає нещасного до загибелі. І коли Вовкові вже нічого заперечити, він вдається не до слів, а пускає в хід зуби.

Уотсон. Так! Отже, мова лише про те, що багатообразний зміст байки неможливо звести до одного рядка моралі?

Холмс. Чудово, Уотсоне! І саме для того, щоб ви це зрозуміли, я й запропонував вам взяти участь у розслідуванні, яке здалося вам на початку безглуздим.

Уотсон. Так, тепер я все зрозумів! Ви переконали мене.

Холмс. Переконав вас не тільки я. І навіть не зовсім я… Головне, що переконало вас – це ваші власні відчуття. Ті відчуття, які може викликати лише художній твір. У чому полягала сила і новизна байок Крилова в порівнянні з тим, як їх писали в давніші часи?

У тому, що, беручи стародавні сюжети, які мали довести ту чи іншу істину, Крилов ставився до них, як поет. Як художник. Бачив і відкривав у них складність істинного людського життя – ось чому з історії про Вовка і Ягня, яку розповіли до нього і римлянин Федр, і француз Лафонтен, у Крилова вийшла “маленька драма”…

За книгою Станіслава Рассадіна і Бенедикта Сарнова “В стране литературных героев”

Запитання й завдання

1. Чому байкарі запозичували відомі сюжети своїх попередників?

2. Які ви знаєте байки, що написані на один і той самий сюжет?

3. Дайте відповідь на запитання “Чому ворона каркнула?”.

4. Чи вичерпується зміст байки лише мораллю? Підтвердіть свою

Відповідь прикладами з текстів.

5. У чому полягала новизна байок Івана Крилова?

6. Як ви розумієте слова: “У байці “Вовк і Ягня” Крилов показав “маленьку драму”!

(2 votes, average: 4.00 out of 5)

Твір на тему: У СПРАВУ ВТРУЧАЄТЬСЯ ПОШТОВИЙ ДИЛІЖАНС – НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ