|  | 

Усі ми вийшли з гоголівської “Шинелі” – ПОВІСТЬ “ШИНЕЛЬ”. ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ТВОРУ

ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ

§ 7. ПОВІСТЬ “ШИНЕЛЬ”. ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ТВОРУ

Усі ми вийшли з гоголівської “Шинелі”.

Ф. Достоєвський

Вершиною малої прози М. Гоголя вважають “Петербурзькі повісті”. Серед цих повістей шедеври світової літератури – “Шинель”, “Ніс”, “Портрет”, “Записки божевільного”.

Деякі з повістей цього циклу Гоголь писав тоді, коли завершував роботу над “Миргородом”. Але світ, який постає на сторінках “Петербурзьких повістей”, разюче відрізняється від світу Диканьки та Миргорода.

Людина у “Петербурзьких повістях” М. Гоголя

Це був новий світ – світ міський і міської людини. І люди, які мешкають у цьому світі, зовсім інші. Вони втратили ту цілісність, яка була властива мешканцям Диканьки, Миргорода, старосвітських садиб. У цьому новому міському світі якась невідома сила підкорила їх, зламала, розтрощила на шматки. Людина стає часткою міста – великого, хаотичного, цілого – і вступає з цим цілим у дивні, іноді абсурдні відносини.

Найяскравіше страшний абсурд міського буття письменник показав у повісті “Ніс”. Майор Ковальов, прокинувшись вранці, не знаходить на обличчі свого носа. А той ніс стає поважним чиновником, перед яким уже й Ковальов – дріб’язок.

У цьому світі неважко збожеволіти, як це сталося з героєм повісті “Записки божевільного” Поприщиним. Решта персонажів “Петербурзьких повістей” теж або на межі божевілля, або переступають цю межу. І зовсім небагато тих, хто витримує тягар міста.

Гоголь був першим, хто відчув, яка страшна загроза криється у “новому світі”, він показав, що відповіддю на абсурдність буття стає абсурдність поведінки або божевілля людини. “Чистого ідеалу” в “Петербурзьких повістях” Гоголь показати не може, але він може стати на захист людини, її гідності й права бути собою.




Усі ми вийшли з гоголівської “Шинелі” – ПОВІСТЬ “ШИНЕЛЬ”. ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ТВОРУ