|  | 

Велика література

“Велика література” – художня література як один із визначальних чинників самоздійснення нації. Ії ідею обгрунтував У. Самчук у доповіді на першому з’їзді МУРу (Мистецького Українського Руху) 11 грудня 1945 (м. Ашаффенбург, Німеччина). Концепція “В. л.” будувалася на таких міркуваннях: попри те, що суспільно-історичні та культурні явища не завжди збігаються, література репрезентує свою націю і завдяки цьому має загальнолюдське значення. У світовому масштабі Англія представлена В. Шекспіром, Німеччина – Й.-В. Гете і т. п. Україна, будучи вилученою з історичного процесу, заявила про своє існування не як політична держава, а як духовна одиниця.

Задля того вона через літературу долає безперспективне хуторянство і визначається у європейському культурному контексті. Слід, як підкреслював У. Самчук, “малі спроможності переставити на великі спроможності, не “від Києва до Лубень”, а від Києва до Нью-Йорку”, аби “Мистецький Український Рух” набув “великого, шекспіріянського, гетівського начала”. Концепцію “В. л.” підтримав Ю. Шерех, доповнивши її ідеєю “національно-органічного стилю”, та ін., хоч вона зазнала і принципового заперечення (В.

Державин, М. Орест та ін.). “В. л.”, що мала об’єднати прихильників різних літературних стилів та смаків, поглядів на мистецтво, не витримала випробування в ситуації емігрантської дійсності, як і не розв’язала традиційних для українського письменства питань, неодноразово ним порушуваних. Не остання причина цього – переміщення понять з ідеологічного аспекту в естетичний і – навпаки.




Велика література