ВЕСНА ЛЕДАЧОГО НЕ ЛЮБИТЬ (веснянки)
Веснянки (гаївки, ягівки, гагілки) співаються під час Великодніх свят. У веснянках та гаївках найбільше з-поміж обрядових піснях увиразнюється старовинний хороводний та ігровий характер. Головним мотивом цих творів (окрім кохання, звичайно) є закликання весни та пробудження природи.
Тому вони сповнені бадьорого настрою й енергії, найсвітліших сподівань і надій. Співають їх від ранньої весни і аж до закінчення сівби (русального тижня чи зелених свят). Закликання весни і пов’язані із ним ігри та рухи проводяться у груповій (хоровій) формі, часто у вигляді діалогу.
Важливе місце у весняній обрядовості українців посідає культ померлих (прагнення забезпечити собі прихильність пращурів до початку весняних польових робіт). Вірять, що під час весняних свят покійники повертаються до нащадків і беруть участь у святкуваннях рідні. їх слід задобрити, лише за таких умов можна сподіватися на успішне проведення різного роду господарських робіт та отримання втішних результатів.
А ми поле йоремо, йоремо,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.
А ми рутоньку посієм, посієм,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.
А ми руту пополем, пополем,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.
А ми руту порвемо, порвемо,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.
А ми віночки сплетемо, сплетемо,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.
А ми дівочок вберемо, вберемо,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.
Благослови, мати, Весну закликати,
Весну закликати, Зиму проводжати.
Благослови, мати, Весну закликати,
Зимочка в візочку, Літечко в човночку.
Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимували, не співали –
Весни дожидали!
Весна, весна, наша весна,
Да що ж ти нам принесла?
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку!
Звила ж я віночок вчора
Звечора, звечора
Із зеленого барвіночку
Та й повісила на кілочку.
Матуся вийшла,
Віночка зняла,
Віночка зняла
Та нелюбові дала.
Коли б же я теє знала,
Я б його розірвала,
Я б його розірвала,
Ніж нелюбові дала!
Твір на тему: ВЕСНА ЛЕДАЧОГО НЕ ЛЮБИТЬ (веснянки)
ВЕСНА ЛЕДАЧОГО НЕ ЛЮБИТЬ (веснянки)