Виховний захід
Тема: Чорнобиль – попередження, набат… Мета: повести розмову з учнями про проблеми екології, охорони оточуючого середовища, виховувати в учнів бережливе ставлення до природи, відповідальність за доручену справу. Хід заходу: Учитель: Сучасна людина опікується багатьма проблемами. Це і проблема національної свідомості, проблема історичної пам’яті, проблеми співвідношення добра і зла, духовності і прогресу. Кожна з них в тій чи іншій мірі хвилює нас. Та є серед них одна, яка незалежно від віри і переконань, від віку і посади стосується кожного( без винятку) жителя планети – це екологічна проблема. (Пауза, декілька музичних акордів). Чи буде квітень, як завжди, Дарунком весняної здоби, Чи власним іменем біди Ми назвемо його – Чорнобиль Слова, як люди, живуть своїм життям. Слова, як люди, мають свої біографії. З часом змінюють свій характер, свою суть. Такі метаморфози відбувалися і з словом Чорнобиль. Зірка Чорнобиль була символом романтики. Трава Чорнобиль була символом Батьківщини. Станція Чорнобиль була символом досягнень і прогресу. Місто Чорнобиль стало символом смерті. 1 учень: Загидили ліси і землю занедбали, Поставили АЕС в верхів’ях трьох річок. Та хто ж ви є – злочинці, канібали? Ударив чорний грім… І досить балачок. 2 учень: Босоніж діти бігають малі, Пройшла гроза і не була озонною. І де тепер не зона на землі? І де межа між зоною й не зоною? 3 учень: В яких лісах іще ви забарложені? Що яничари ще занапастять? І мертві, і живі, і ненароджені Нікого з вас довіку не простять. 4 учень: Чи вам одним земля у нагороду, Що ви її прибрали всю до рук? На неї мають право од природи Роса і сарна, соловей і крук.. Учитель: Думка про те, що залишимо ми майбутньому дневі, чим поділимося з прийдешнім поколінням, хвилювало завжди. Чи не про Чорнобиль ще півстоліття тому попереджував Василь Симоненко? 1 учень: Круг багаття не танцюють дико, Не беруться в бійці за чуби Варвари із атомного віку, Варвари з космічної доби. Захищають горді ідеали, Перегонять в гроші кров і піт, Крізь холодні скельця-окуляри Оглядають благодійно світ. У палацах пишних – не в печері – Варвари космічної доби Мріють дати людству на вечерю Атомні опеньки і гриби. Учитель: Колись Ліна Костенко написала про новітніх “неандертальців”: “Здається ж люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла…” Це біль і сором, це бажання зачепити сарказмом за живе, вивести людину зі стану агресивної бездумності. Ця іронія викликана гримасами цивілізації. Рубіконом для неї став Чорнобиль. Чорнобиль – це межа, трагічний знак, фатум. Людство звідтоді почало нагадувати метелика, який летить на світло, щоб згоріти. І ніяка сила не може зупинити той його самовбивчий лет. 2 учень: Ми – атомні заложники прогресу. У нас нема ні лісу, ні небес, Так і живем – од стресу і до стресу, Абетку смерті маємо – АЕС. Учитель: За твердженням нашої Краснодонської поетеси Антоніни Листопад японський термін хібакусі, що означає – жертви радіоактивного опромінення, міцно ввійшов у наше життя. 3 учень: Хібакусі – уся Україна… Білорусія – теж хібакусі, До зомлілої вишні тулюся. Де чужа, а де власна провина? Опромінена кожна хвилина. О, вогонь той вражає незримо! Не з Тевтонії він… І не з Риму Біла тінь біля чорного тину. До якої луни не озвуся – Хібакусі… Уся Україна. Білорусія вся – хібакусі. Учитель: Болі і печалі рідного народу, трагедія своєї землі пройшли крізь поетову душу і серце і стали на папері рядками пісні. Пісні нашого сучасника Дмитра Павличка. 4 учень: На Чорнобиль журавлі летіли, З вирію вертались восени Як сніжниця, попелище Розвівалось в рідній стороні. Там згоріли гнізда і гніздечка, Посивіли хвоя і трава. Журавлина крихітна вервечка Напиналась, наче тетива. Не спинились птиці на кордоні, Де сягає атомна яса. І дивився батько з-під долоні, І ридала мати в небеса. 1 учень: Людство прагне всесвіт осягнути І себе у ньому зрозуміть. А тривожне – бути чи не бути? – Страшно над планетою висить. 2 учень: Чути птиць із непроглядних нетрів, Світить сонце з голубих небес. Грізна зона. Тридцять кілометрів. З центром на Чорнобильській АЕС. 3 учень: На землі у домі вселюдському Протиріч і негараздів тьма. Будьмо, люди, обережні в ньому – Іншого житла у нас нема. 4 учень: Хай стане мир міцнішим у стократ! Хай над землею чисте небо буде! Чорнобиль – попередження, набат, Його уроків людство не забуде! |
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: Виховний захід
Виховний захід