ВЛАСНОЇ ДОЛІ Й КОЛЕСОМ НЕ ОБ’ЇДЕШ (ворожіння)

Сьогодні різдвяні ворожіння – така сама невід’ємна частина святок, як і кіношедевр Ельдара Рязанова “Іронія долі, або з легкою парою!” у новорічній телепрограмі. Але, що цікаво, зазирають у майбутнє не лише цими днями. І це не дивно: ворожіння – одна з найулюбленіших розваг за всіх часів.

Хто з дівчат не має або не мав особистого зошита, якому довіряє всі свої таємниці. Наївні запитання, переписані в подружки, по-дитячому щирі відповіді, власноруч намальовані квіточки та сердечка – не одне покоління пройшло через це. Заповітні мрії, прагнення, бажання, радощі першого кохання, роздуми про майбутнє – усе це має надзвичайне значення для дівчини.

Зрозуміло, що здебільшого ворожіннями цікавляться молоді дівчата, але подекуди не гребують ними й хлопці та жінки в літах, які очікують на якийсь поворот у житті.

Ворожіння – це різноманітні способи вгадувати долю, передрікати майбутнє. Певна частина ворожінь, передусім пов’язаних із господарською діяльністю людини, спостереженнями за явищами природи, поведінкою тварин тощо, акумулювала деякий раціональний досвід. Проте переважна більшість їх грунтується на забобонних уявленнях: люди зазирають у майбутнє переважно через посередництво потойбічних сил, через контакти з померлими предками.

Наші прабатьки вважали ворожіння доволі вірогідним способом дізнатись про майбутнє. Так, наприклад, гадали на Псалтирі. Звичайно Псалтир клали на голову й читали який-небудь вірш того місця, де книжка відкриється.

Неписьменні люди йшли до дяка, і той їм гадав з Псалтиря, про що й тепер ще полишилася приповідка: “Дяк з Псалтиря ворожить, що Бог кому наложить”.

Узагалі-то, способів ворожінь була сила-силенна. Лише на речах їх нараховувалось близько 30: на курках, конях, яйцях, взутті, сковороді, хлібі, головному вбранні, воску, квасолі, не говорячи вже про карти.

У наш час звичай ворожіння теж дуже поширений, особливо під час свят. В основному більшість ворожінь втратили своє магічне значення, до них ставляться як до свого роду веселої традиційної розваги, але свідомо чи несвідомо кожен прагне хоч одним оком зазирнути в майбутнє, і якщо результати ворожіння віщують удачу, ми потай сподіваємося на те, що воно справдиться.

З давніх-давен ворожать по зорях та інших небесних світилах, за допомогою води, вогню, снігу по нутрощах тварин, лініях долоні, сновидіннях, голосах “віщих птахів”, на зернах, квітах тощо. З цією ж метою використовують різноманітні речі: обручки, люстерка, гребінці, черевики, пояси, свічки й т. ін. Є й “професійні” віщуни. На Україні це ворожки (відьми).

Практикуються індивідуальні й колективні, суто жіночі й суто чоловічі ворожіння. Існують спеціальні обмеження щодо часу й місця проведення ворожінь. Як правило, ворожать увечері або вночі потай від чужого ока.

Узагалі ворожіння прийнято поділяти на приурочені до певного випадку (побудови житла, народження дитини, шлюбу тощо) та календарні, тобто закріплені за тими чи іншими святами. Найзручнішими періодами для ворожіння українці вважають переддень Різдва (Свят-вечір), Новий рік, Андрія, Катерини, Великдень та Івана Купала.

Слід зазначити, що сьогодні гадання злилося в нас з ворожінням, хоча спочатку вони різнилися: гадання – це зазирання в майбутнє, доступне всім, а ворожіння – роблення комусь добра чи зла ворожбитом.

Цікаво сучасному українцю, як і його пращурам, що з ним станеться сьогодні ввечері, завтра, наступного тижня, року, за кілька років… Майбутнє в усіх його проявах вабить людину надзвичайно сильно. І в народі виробилася така звичка ворожити на майбутнє під Різдво: опівночі слід вийти на вулицю, піти до неосвяченого будинку й тричі обійти навкруги нього, кожного разу зазираючи в одне з вікон; побачене у вікні на третьому колі віщує майбутнє – варто лише не помилитися із трактуванням побаченого.

В цілому народна уява наділяє здатністю віщувати майбутнє саме “нечисті” місця, тобто ті, де мешкає (принаймні повинна мешкати, за народними переконаннями) нечиста сила: полишені оселі, занедбані стайні, млини, темні льохи, таємничі горища та, звичайно ж, цвинтарі. Крім того, за всіма правилами перед ворожінням слід зняти із себе хрест, паски, розв’язати всі вузли, розстібнути всі гудзики на одягу, дівчатам – розплести коси.

З будинку виходити необхідно потай, не перехрестившись, бажано босим. А щоб зрештою не “пропасти” від нечистого, слід кочергою накреслити довкола себе коло. Лише за цих нехитрих умов можна отримати певні “знаки” від долі, що здатна підняти завісу часу.

Знаками при цьому можуть бути як випадкові звуки, так і сновидіння, форми (наприклад, воску), поведінка тварини, слово перехожого, кількість предметів тощо. Гавкіт собаки може вказати, звідкіля приїде наречений, стук сокири віщує біду чи смерть, ніжна мелодія – швидке весілля, тупіт кінських копит – далеку дорогу, поведінка мурах – певну вдачу майбутнього чоловіка.

Особливо багато способів ворожіння про майбутнього обранця – коханого, з яким дівчина мріє прожити все життя, а отже, не може втримати своєї цікавості, прагне якомога раніше дізнатись про нього хоч щось, аби потім пізнати його в реальному житті, не пройти повз своєї долі. Чимало способів ворожінь описано в розділі, присвяченому календарним святам і обрядам, але й тут наведемо багато цікавих.

Ворожіння про шлюб

Беруть трошки пшениці й парують зерна: якщо вийде парна кількість, то задумана особа стане тобі коханою людиною, і незабаром на вас чекає щасливий шлюб, не вийде – не стане.

Так само беруть оберемок дров, а потім дрова парують.

Або ж у бузку чи конюшині шукають квітку чи листочка п’яти-чотирилистного, і коли дівчина знайде, то матиме пару.

Слід порахувати кілки тину (9 або три рази по 9); останній кіл із корою означає незабаром багате життя в шлюбі, обдертий – бідне або пізній шлюб.

Влаштовують також таке своєрідне змагання, що, до речі, є надзвичайно популярним: дівчата перекидають чобіт (черевик) через хату. Кому це вдасться з першого разу, на ту очікує близький шлюб. А ще веселіше кидати чобота через ворота на вулицю: куди покаже його носок, звідти й прийде наречений” Звичайно, у місті так не пожартуєш із хмарочосами, а ось у селі ніщо не завадить.

Коли до хати приходить гість, а в хаті є дівчина на порі, то треба конче стерти лавку й пильнувати, щоб гість сів на стерте, – тоді й старости скоро прийдуть, особливо, коли це на Новий рік. Взагалі, гостей треба припрошувати сідати, інакше старости оминатимуть хату, про що й приповідка: “Сідайте, щоб старости сідали”.

Усі дівчата на весіллі намагаються вхопити весільного букета, якого за звичаєм кидає наречена собі за спину, адже вважається, що найпрудкіша, якій дістанеться букет, першою вийде заміж. Цікаво поспостерігати за подальшими подіями: навіть найпрагматичніші особи, які зневажливо ставляться до спроб інших шляхом ворожіння дізнатись про своє майбутнє, мусять визнати, що в більшості випадків так воно і є – весільний букет “діє”.

На ніч під подушку кладуть розчіску й загадують того, хто милий. Сон покаже, чи будете ви разом.

Ідуть на узлісся й гукають: коли хтось обізветься далеко або взагалі не відгукнеться, то й доля далеко, а коли близько почуєш людський голос, то й поберешся швидко.

Часто залишають на ганку чи на тину рукавичку, як вранці її не стане, то чекай на появу в твоєму житті коханого, з яким незабаром зв’яже Доля на довгі роки.

Беруть декілька цибулин (подруги мають загадати кожна на свою), кладуть їх у землю (чи в банку з водою), а з часом дивляться: яка з цибулин першою проросте, та дівчина першою заміж і вийде.

Півня й курку зв’язують хвостами та саджають під кошик. Якщо залишаться сидіти спокійно, то це означає, що не побувати тобі цього року нареченою; якщо ж півень за

Собою потягне курку, то невдовзі приміряєте весільне вбрання, і майбутній чоловік буде строгий зі своєю дружиною; якщо курка, то головою в родині буде жінка.

Ворожіння про майбутнього чоловіка (коханого, нареченого)

На столі кладуть окремо трохи крупи, шматочок хліба, ножиці, вугілля, тарілку з водою та люстерко. Прино сять півня й пускають на стіл. Якщо він клюватиме крупу чи хліб, то чоловік у дівчини має бути заможним, якщо ножиці – то добрим господарем, воду питиме – буде пиячити, якщо птах погляне у дзеркало, молодий видасться ледачим, а якщо вугіллям зацікавиться, то не вийде цього року дівчина заміж.

Можна піти до чужої оселі попід вікна: підслухати крики, сміх, уривки розмов хатніх – залежно від “характеру” почутого передбачають вдачу майбутнього чоловіка.

Перед сном кладуть під голову карти – чотирьох королів і пошепки запрошують: “Прийди до мене, мій суджений!” або “Наречений, суджений і Наснися!”. Наречений обов’язково насниться у вигляді одного з королів: насниться піковий король – чоловік буде старим і ревнивим, червовий означає молодого й багатого, хрестовий – чекай сватів від військового, а бубновий – від коханого, якого ви вже маєте.

Можна також із зав’язаними очима прив’язати хустку до паркану: на якого кілочка причепиш, таким і буде молодий.

Є ворожіння й на ім’я: дівчата йдуть на вулицю й питають ім’я першого зустрічного – так і зватимуть майбутнього нареченого.

Можна взяти склянку з рівним дном та без візерунків, налити три чверті води й на середину обережно опустити обручку, через яку довго й пильно вдивлятися в дінце склянки: якщо вам пощастить із уявою, то вона обов’язково намалює вам обличчя коханого.

Існує ворожіння із люстерками. Слід взяти два люстерка різного розміру й поставити одне проти другого – утвориться так званий коридор. Далі необхідно сісти позаду меншого за розмірами люстерка, поставивши по обидва боки від нього свічки, та вглядатися у велике. З часом можна буде вгадати обриси майбутнього коханого.

Коли суджений з’явиться в кінці коридору, на менше люстерко слід швидко накинути чисту хустку.

Печуть пиріжки з папірцями, де записані чоловічі імена. Коли витягнеш певного, то дізнаєшся, як зватимуть майбутнього, жениха.

На дінця тарілок приліплюють папірці з зображеннями різних предметів (або кладуть невеличкі фігурки) та перевертають тарілки догори дном. Потім усі тарілки ретельно переміщають, аби геть поміняти місцями. Далі кожен вибирає собі тарілку й “читає” свою долю: хліб – багатий і щедрий чоловік, гріш – багатий, але скупий, шило – швець, голка – кравець, коробочка – бідний наречений, келих – пияка, карти – розтратник, картограй, олівець – учена людина, перстень – швидке весілля, хустка – розлука тощо.

Ворожіння про те, чи молоді разом помруть. Такі ворожіння дещо складніші.

Вирубують два лозові прути і розкладають на хустку, якою мають покрити молоду по вінчанні. А покривши, виходять з прутами надвір, і кидають їх через хату: якщо прути впадуть один біля одного, то й молода не буде вдовою і буде жити з чоловіком у злагоді.

Або ж слід узяти два сірники та запалити: як разом згаснуть, то не випаде подружжю жити окремо (розлучитися чи комусь померти набагато раніше за іншого).

Ворожіння про задумане, про майбутнє

Найрізноманітніших ворожінь про те, сповниться задумане чи ні, у нас надзвичайно багато. Ось кілька з них.

Розпалюють вогонь, і коли дим піде просто вгору – задумане справдиться, а як постелиться землею – не сповниться.

Якщо щось загадати, а цього часу зірка впаде, то загадане сповниться.

Як задумав щось і сам собі знак визначив (якої миті, наприклад, із тобою заговорить хтось із домашніх, коли хто у двері постукає, скільки яблук лежатиме під рушником тощо), а знак той був, то сподівайся на реалізацію планів чи здійснення бажань.

Слід розтопити віск у крівці, налити молоко у блюдце та поставити біля порогу, запрошуючи домовика “молочка попити, воску попоїсти”. З останнім словом необхідно вилити віск у молоко й уважно спостерігати: якщо застигне віск у вигляді хреста, то очікують на вас чи ваших близьких хвороби, неприємності чи втрати; якщо “зацвіте” квітка, то незабаром знайдете собі пару; якщо вгледіте звіра, то будьте обережні, адже у вас має з’явитися якийсь таємний ворог, що шкодитиме вам чи дошкулятиме; якщо віск розтечеться смугами, то доля ваша – дороги, мандри, переїзди; якщо віск ляже зірочками, то очікуйте кар’єрного росту чи успіхів у навчанні; якщо окреслиться людська фігурка, то матимете нового відданого друга.

Дуже популярне ворожіння на каві. Зваріть собі кави й випийте. Залишки гущі в чашці накрийте блюдцем і переверніть догори дінцем чашки.

Прийміть чашку й уважно подивіться на те, якої форми набула гуща на блюдці – малюнок, що вгадується, розповість про наступне: тварини – веселощі, радість, удача, справджені мрії; вежа – щастя, сподівання виправдаються; людський силует – приємна, довгоочікувана зустріч; палац – зубожіння, бідне помешкання, навпаки, бідна хата – добробут і прибутки; гори – печаль і смуток; дерева – перешкоди на шляху досягнення поставленої мети; хащі – сутички, сварки із близькими; ворота – повернення товариша, приїзд гостей; млин – брехня у стосунках з коханим, плітки.

Беруть таз із водою. По краях закріплюють смужки паперу, на яких пишуть свої бажання. У горіхову шкаралупу поміщають маленьку свічку й запалюють її.

Пускають цей своєрідний човник на середину таза і, залежно від того, записку з яким бажанням він підпалить, те й справдиться.

Можна також золоту каблучку покласти у склянку з водою й поставити на ніч на мороз (якщо на вулиці відлига – в морозильник).

Уранці подивіться на результат. Замерзла вода без пагорбків означає бездітність. Якщо ж на поверхні криги утворилися пагорбки, у вас будуть сини.

Ямки на замерзлій поверхні означають, що народяться дівчатка.

Для тих, кому з дому ліньки*виходити, є ще одне суто домашнє ворожіння. Можна взяти будь-яку духовну (а подекуди беруть будь-яку) книгу та спитати про своє бажання. Потім загадати номер сторінки та рядка, відкрити й прочитати – написане слід тлумачити відповідно до свого питання.

Крім традиційних “бабусиних” ворожінь,,у наш час навіщувати майбутнє можна за допомогою радіо, телефону, телевізора. Приміром, подумки сформулювавши бажання чи запитання, увімкніть теле – або радіоприймач на будь-яку про^ граму. Першу побачену картинку або почуту пісню тлумачте стосовно себе: весела пісня чи кінокомедія – все буде чудово, передача про кримінал – варто серйозно замислитися і т. ін.

Пишуть на папірці ім’я коханої людини, загадують бажання та кладуть записку на блюдце й підпалюють: якщо вона згорить неповністю, то й бажання, пов’язане з цією людиною, справдиться.

Просто й весело дізнатися, яке життя чекає на кожного з родини, якщо у велику каструлю насипати круп, наприклад гречки, пшениці тощо, а всередину заховати різні речі: золоте кільце (хто його знайде, тому судилося швидке заміжжя), щось зламане (на нужденність), копійку (на багатство), папірець (на розлуку). А як зачерпне дівчина, а у пригоршні, окрім круп, нічого не буде, то й рік пустим мине.

Ворожіння про природу й господарську діяльність

Якщо зварена кутя виходить з верхом, це віщує “верховаті стоги”.

Першу ложку куті підкидають до стелі. Якщо зерна куті прилипають до неї, чекають успіху у бджільництві.

Перспективи врожаю овочів визначають за допомогою жевріючих вуглин, витягнутих із печі на Новий рік. При цьому кожній вуглині дають назву рослини, що “її передбачається вирощувати наступного року. Вуглина, що згоряє повністю, віщує врожай відповідних овочів.

Ще під Новий рік обирають 12 поважних дідів і приводять до церковної паперті. Там ставлять снопи хліба – вівса, жита, гречки, льону і навіть картоплі. Наступного ранку ці 12 дідів ідуть туди раніше за всіх і примічають, на якому зі снопів більше інею, того й треба сіяти чи садити більше.

Печуть коровай, старанно важать його і ставлять на ніч під образи. Вранці знову його зважують: якщо вага зросла, то врожай буде добрим, якщо зменшилася, то навпаки. Коровай у цьому випадку віддають худобі, щоб вона не худла й не хворіла.

Мусимо визнати, що питома частина ворожінь про врожайність чи неврожайність року відійшла в минуле. Так, колись дуже поширеним було ворожіння по свинячій селезінці. Якщо цей орган грубий з одного кінця й тонкий з другого, то зима буде ніби тяжка з одного, але жилувата з другого кінця.

Як селезінка, скажімо, тонка з початку, то снігу може не бути аж до Введення, але за те він може лежати на землі аж до св. Юрія, а коли навпаки, то сніг може впасти по Покрові та розтанути перед Благовіщенням. Та кінці не грають тут великої ролі – головна середина, і коли вона покажеться груба на середині з тонкими кінцями, то зима буде тяжка в середині, а “кінці будуть м’які, мов розморожена бараболя”.

Словом, при бажанні та певних зусиль можна багато чого цікавого дізнатись. Можна пізнати думки іншого, коли доп’єш його воду чи чарку, а звідси й прислів’я: “Чию воду доп’єш, того думки пізнаєш”. За довжиною стеблини соломи, що Її витягають із-під святкової скатертини, ворожать, кому судиться вік довгий, а кому короткий. За оберемком зірваних квітів визначають, чи “повним” буде життя.

За тим, як швидко зів’яне вінок вирішують, коли коханий покине. За

Тим, скільки кіл піде від кинутого в річку камінця, дізнаються, скільки років ще проживеш. І багато-багато чого іншого.

Загалом у народі вважають, що всі порядні люди вірять у різні ворожіння, а про того, хто їх ігнорує, наші прабатьки зазвичай говорили: “Не вірить ні в чох (чо), ні в сон, ні в птичий грай”.