Вплив середовища на психічний розвиток дитини

У психічному розвитку підростаючої дитини прогресивні вітчизняні педагоги давно і наполегливо підкреслювали роль середовища. Вони рішуче твердили, що дитина не народжується розумною або дурною, доброю чи жорстокою, але стає такою під впливом середовища, в якому вона живе.

Щоб зробити висновок про те, якою мірою розвинена дитина, треба виділити основні для формування всебічного розвиненої особистості показники. Ними можуть бути:

Розвиток пізнання і пізнавальної діяльності дитини;

Формування системи особистості ставлення до дійсності і до самого себе;

Оволодіння системою різноманітних практичних і розумових дій, які забезпечують можливість продуктивної діяльності.

Ці три показники невіддільні один від одного, але виступають вони по-різному в різних видах людської особистості і на різних етапах її розвитку.

Незважаючи на те, що психологи часом висловлюють різні точки зору на деякі питання психічного розвитку дитини, а проблема показників розвитку є предметом гострих суперечок, усі передові психологи і педагоги вбачають у процесі розвитку дитини дуже складне явище суспільного життя. Воно зумовлене дією певних факторів.

Факторами називають постійно діючі обставини, що мають істотне і навіть вирішальне значення в розвитку явища, яке вивчають. Розуміння природи кожного фактора та його ролі в психічному розвитку дитини безпосередньо пов’язане з поглядами того чи іншого вченого на генезис психіки.

Найбільш гостро, звичайно, обговорюють вплив біологічного і соціального факторів на розвиток.

Біологічна наука твердить, що організм і навколишнє середовище існують в єдності. У поняття середовища включають усю сукупність умов, у яких розвивається організм. Але вплив різних умов на розвиток організму в різний час його життя неоднаковий.

Це особливо виразно виявляється при вивченні розвитку дитини в природному і соціальному середовищі.

Що ж являє собою середовище? У цього слова спільний корінь за словом серед (посеред когось – чогось, поміж іншого). Воно вказує на зв’язок “Я” і того, що поруч зі мною, навколо, вище, нижче, попереду, позаду.

По суті, йдеться про простір, у якому перебуває, живе, діє, налагоджує стосунки, радіє і засмучується “Я”. Про те, що йому небайдуже, що його стосується, що на ньому позначається, так чи інакше впливає, зачіпає його інтереси.

Середовище – це оточення, сукупність природних, предметних та соціальних умов, у яких малюк зростає, опановує науку життя, стає компетентною особистістю з притаманними особливостями. Отже, оперуючи поняттям “середовище”, можна мати на увазі все, що оточує дошкільня, довкілля як цілісність або певну частину цієї цілісності. Це уточнення важливе, оскільки часто, говорячи про середовище, як синонім до цього поняття вживають поняття “предмети, речі, іграшки”.

Тобто, з одного боку, звужується обсяг, спрощується саме поняття “середовище”, з іншого – неправомірно перебільшується роль “предметно-ігрового середовища” в психічному розвитку дошкільняти.

Природне середовище – це клімат, рослинність, географічні умови. Чи впливає природне середовище на розвиток дитини? Безперечно, обмін речовин у дітей спекотного степового краю відрізняється від обміну речовин їх ровесників, які живуть десь на Далекій Півночі або біля моря.

Діти, що живуть у смузі густих лісів, інакше харчуються, дихають іншим повітрям, ніж діти із степових зон, де немає багатої рослинності.

Отже, природна зона впливає на розвиток дитини як організму. Чи може природна зона безпосередньо і прямо впливати на формування людини як особистості? Адже ідеї, інтереси, розум, почуття не залежать безпосередньо від температури повітря, від рельєфу місцевості або її рослинності. І все ж природне середовище не зовсім байдуже в процесі розвитку дитини.

Воно опосередковано впливає на її психіку, насамперед, через спосіб життя, через працю дорослих. Відомо, що діти мисливців грають не в ті ігри, в які грають діти шахтарів. Діти рибалок знають такі сторони життя, які зовсім незнайомі дітям робітників, що живуть у великому місті.

Коло їх знань різне.

Звички, спрямованість інтересів дітей, традиції, звичаї також різні, бо вони відображають життя людей, що оточують їх у конкретних умовах природного середовища.

Природне середовище надає дітям уявлення про повітря, воду, грунт, їхні властивості, якості, стани, явища природи, рослини, тварин, людину (їх різноманітність, будову, спосіб життя), про зв’язок між станом довкілля та здоров’ям усього живого, формує екологічно доцільну поведінку.

Таким чином, природне середовище є фактором розвитку дитини, впливаючи, проте, тільки через середовище соціальне, через суспільну, трудову діяльність людей.

Найбільше значення для розвитку дитини має, звичайно, середовище соціальне. Численні життєві факти доводять, що поза суспільством немовля не може стати справжньою, розвиненою людиною (випадки життя дітей у лігвах диких звірів, діти-звірі тощо).

Людське середовище не є чимось однорідним і постійним (як середовище географічне, природне). Воно дуже складне, мінливе і різнохарактерне.

Середовище, в якому живе кожна дитина, має не одну, а кілька зон (поясів, шарів). Найближча і найперша зона – середовище сімейне. Більш широке середовище – товариші, вихователі, з якими дитина спілкується. Ще ширше і, звичайно, не таке близьке дитині – середовище дорослих малознайомих людей, родичів, сусідів.

Нарешті, найширше – все суспільне середовище. Воно діє не тільки безпосередньо, прикладами поведінки, міркуваннями окремих людей, а, головним чином, через книжки і газети, радіо, кіно, телебачення, через встановлені в суспільстві закони, правила і звичаї, через вимоги й оцінки моралі, естетики.

У суспільному середовищі виховний вплив має не тільки сучасне, а й факти, ідеї, події минулого (історія народу), а також майбутнє.

Суспільне середовище має і ближчу до дитини зону, і більш далеку. Остання включає політику, науку, мистецтво, історію, філософію.

Соціальне середовище – це і предмети праці, культури, наукової і технічної думки людини (радіо, телебачення тощо), які хоч і не визначають розвитку дитини, проте, безперечно, є неодмінною стороною її життя, якісно його перетворюючи. Найбільше значення для розвитку психіки дітей мають люди в найближчому до них середовищі. Для маленьких дітей – це сім’я, для школярів – ще й колектив педагогів і товаришів, для старших – співробітники і керівники, товариші по виробничій, громадській роботі, з усіма правилами, вимогами, оцінками, які встановили дорослі і яким дитина змушена коритися.

Які особливості соціального середовища як фактора розвитку?

Як часточка, клітинка суспільства, навіть найвужче соціальне середовище, сім’я має історичний характер, тобто змінюється із зміною суспільних формацій: сім’я чиновника царської Росії і сім’я сучасного службовця – різні.

Найближче до дитини середовище (матимемо на увазі сім’ю), як часткове відбиття суспільного (широкого) середовища, по-різному доносить до дитини передові ідеї, поняття, вимоги, завдання, що їх ставить суспільство. Чим вище громадянське обличчя безпосередніх вихователів дитини, тим кращі перспективи розвитку підростаючої людини як передового члена цього суспільства.

Людське середовище перебуває в русі і постійно змінюється. Його зміни найповніше виявляються в найближчій до дитини зоні, пристосовуватися до нових станів свого середовища. Склад сім’ї змінюється (народилася дитина, померла бабуся), відбуваються зміни і в способі життя членів сім’ї (хтось довго хворіє, їде у відрядження).

Стан окремих членів сім’ї також змінюється залежно від успіху або невдачі у виробничій діяльності, від здоров’я і відносин, що складаються з різними людьми – начальниками і співробітниками, симпатичними і непривабливими, тощо. У зв’язку з цим, змінюється і їх настрій: замість роздратування з’являється добросердя, сум змінює радість, життєрадісність – заклопотаність.

Сім’я звичайно складається з кількох людей різного віку, характеру, темпераменту. Усі вони перебувають у різних стосунках один з одним і з дитиною. Дуже великі і різноманітні коливання, що становлять повсякденну атмосферу сім’ї.

Різні елементи життєвого середовища нерівноцінні і мають неоднаковий вплив на дитину в різні періоди її розвитку. Якщо на дошкільня, наприклад, вирішальний вплив має сімейне середовище, то розвиток підлітка значно більшою мірою визначають його товариші, колектив. Якщо на розвиток дитини в ранньому періоді дитинства найбільший вплив може мати бабуся з її повсякденним піклуванням про побутові потреби, з її казками й привітною люб’язністю, то в розвитку старшої дитини значно більшу роль відіграє мати або батько, задовольняючи її зрослі інтереси і розв’язуючи нові складні для неї питання.

Соціальне середовище допомагає набути елементарних уявлень про сім’ю, основні функції членів родини, особливості взаємин рідних людей між собою; про диференціацію людей за ознаками спорідненості, віку, статевої належності, взаємин зі старшими, однолітками, молодшими за себе, про державу, народи, людство.