Взаємодія як основа інтерактивного навчання

Взаємодія як основа інтерактивного навчання.

“Інтер” запозичене слово, яке означає “між”. На сьогоднішній день цей термін використовують майже всі у різних галузях життя. Не обминуло воно і школи у вигляді інтерактивного навчання. Чому даний термін виник зовсім недавно, незрозуміло, адже з першого уроку вчителя, який зайшов до класу після здобуття освіти, розпочинається саме інтерактивне навчання.

Воно базується на педагогічному спілкуванні між учителем та учнями. Це взаємодія, що відображає процеси впливу учителя та учнів, учнів на учителя, їхню взаємозалежність, зміну стану та “народження” одним одного. Це цілеспрямована взаємодія учителя і учнів для розв’язання педагогічних завдань та створення оптимальних умов для свого розвитку. “Акція” – посилена діяльність. “Інтеракція” – це навчання в дії, а навчитись їй можна лише через дію. Педагогічне спілкування як метод здійснення взаємодії в освітньому просторі розглядається як рівноактивна взаємодія – діалог (полілог).

Діалог спонукає учасників до особистісного розвитку, самовизначення, персоналізації, інтеграції… . За висловами вчених “тільки у спілкуванні, у взаємодії людини з людиною розпочинається “людина в людині” як для інших, так і для себе. Коли закінчується діалог, закінчується усе!” Таким чином, взаємодія учасників навчального процесу у школі здійснюється за допомогою методів, які активізують педагогічне спілкування, тобто діалог між ними, що є основою інтерактивного навчання. Учні за період навчання звикають, пристосовуються до традиційних методів навчання, їм знайомі всі “правила гри” звичайного навчального заняття, в якому все зрозуміло. Тому застосування вчителем інтерактивних технологій навчання змінює звичну для учнів ситуацію навчання, характер їхньої діяльності.

Вони перестають бути посудиною, яку заповнюють знаннями, а стають активними учасниками навчання. Тобто учні не підкоряються вчителю, а проявляють активність діяльності, висловлювання власних думок, ідей, сумнівів, розв’язання завдань, проблем. За словами Н. Дайрі “на основі вивчення нового матеріалу, учні самостійно розв’язують проблеми, які вже вирішені наукою”. Цим вони набувають знань і умінь, адже опановують сучасними знаннями.

Механізми спілкування – це сприйняття, пізнання, оцінювання, вплив. Вони розглядаються як форми реалізації основних функцій цього спілкування: інформаційної, пізнавальної, мотиваційної та регулятивної. Отже, інтерактивні методи навчання поділяють на: інформаційні; пізнавальні; мотиваційні; регулятивні.

Реалізація інтерактивного навчання потребує від нас, вчителів-біологів, створення певних умов, що надають можливості для організації навчального процесу. Наприклад, багатостороння комунікативність, позитивна психологічна атмосфера в класі, норми спільної праці, що виробляються нами разом з учнями, обладнання навчальної аудиторії та різноманітні матеріали, що систематично використовуються на уроках. Однією із головних характеристик інтерактивних методів є те, що вони дають змогу задіяти не тільки свідомість дитини, але й її почуття, емоції, вольові якості, тобто вони залучають до процесу навчання “цілісну людину”, а це сприяє ефективнішому засвоєнню матеріалу. Таким чином, сутністю інтерактивних методів є взаємодія – обмін діяльністю між вчителем та учнями, в якому діяльність одного обумовлює діяльність інших, це взаємовплив учасників педагогічного процесу через призму власної індивідуальності, особистого досвіду. З погляду на все сказане та аналізуючи свою педагогічну діяльність можу сказати, що на сьогоднішній день я систематично використовую такі складові інтерактивного навчання як полілог, діалог, мисленнєву діяльність, свободу вибору, створення ситуації успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексію….

При використанні діалогу та полілогу можна почути голос кожного учасника педагогічної взаємодії, при цьому виникають комунікаційні зв’язки між всіма школярами, а учитель стає рівноправним учасником навчальної діяльності. Мої учні діляться не лише своїми знаннями, а й почуттями з певної теми, вислуховують думки однокласників та роблять відповідні висновки. Кожен має свою власну індивідуальну точку зору з будь-якої проблеми і готовність висловити ці погляди, тому що кожна думка має право на існування. Вчені називають це кооперативним навчанням. Мисленнєва діяльність полягає в організації інтенсивної розумової діяльності учнів та учителя.

Я організовую самостійну пізнавальну діяльність, проблемне навчання, використовую різноманітні розумові операції, такі як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Поєдную індивідуальну, парну та групову розумову діяльність, забезпечуючи постійний процес обміну думками між учасниками взаємодії. Свобода вибору учнів на уроці – це свідоме регулювання і активізація своєї поведінки. Вона допомагає долати перешкоди і труднощі, допомагає бути готовим самостійно діяти і взаємодіяти один з одним. А створення ситуацій успіху – це сприяння учителем отримання учнями позитивних емоцій та відчуттів, задоволення та радощів від спільної взаємодії на уроці.

Оптимістичність оцінювання використовується мною як прагнення до піднесення досягнень учнів, здійснення оцінки кожним учнем самого себе й іншого як умова саморозвитку. На мою думку цим підкреслюється цінність, неповторність, значущість досягнутого результату, прагнення відзначити та підкреслити позитивні зміни у навчанні. Це моя власна думка, що ніколи не можна принизити учня, порівнюючи його досягнення з іншими. Рефлексія є самоаналізом, самооцінкою учасниками своєї діяльності та взаємодії. Це актуалізація і учнями і вчителем своїх знань, досвіду діяльності в різноманітних ситуаціях.

Це потреба і готовність зафіксувати зміни розвитку та дати оцінку ефективності педагогічної взаємодії. І ще досить важливою умовою інтерактивного навчання є створення організаційно-педагогічних умов, без яких інтеракція буде неможливою або неефективною. Тому я створюю сприятливу і позитивну психологічну атмосферу у класі. Вона забезпечує мотивацію учнів до саморозкриття, відкритої позиції, прагнення до співпраці між усіма.

Мій кабінет біології я називаю місцем творчості кінця ХХ ст. та початку ХХІ ст.. Я облаштувала його так, що навчальний простір є оптимальним як для мене так і для учнів. Сукупність усіх вищесказаних ознак і умов допомагає мені – вчителю біології у звичайній середній школі використовувати інноваційні педагогічні технології у вигляді інтерактивного навчання.