Характеристика образу Ярослава Мудрого в п’єсі І. Кочерги “Ярослав Мудрий”

Образ Ярослава Мудрого привабив Івана Кочергу передусім як образ суперечливий, у якому поєдналися, з одного боку, лицарська відвага, державний розум, підтримка науки, знань, щедрість, а з іншого – честолюбство, лукавство, лякливість. В уяві драматурга постала трагічна постать людини енергійної, запальної, активної, яка шукала істину і помилялася, дбала про добробут вітчизни і забувала про деяких гідних її синів. Ця постать і стала центром п’єси. Уже в першій частині драматург майстерно визначає ті лінії, якими буде розгортатися дія.

Він знайомить нас з ченцями – переписувачами книг Сильвестром, Микитою, Свічко-гасом, родиною київського князя – його дружиною і дочками, майбутнім зятем Гаральдом. Читач довідується, що Ярослав мас не тільки однодумців, а й ворогів. У “списателя” книг Микити, сина новгородського боярина, давня образа па Ярослава, що стратив за непокору його батька. Душевна рана його тим пекучіїпа, що він добре знає, як Коснятии, інші новгородці не ра. і виручали київського князя у скрутну хвилину. Але жадоба помсти і гнів на кривдника змінюються в серні Микити розумінням державотворчої, патріотичної діяльності Ярослава, хай і не позбавленої помилок: …пізнав так близько розум дивний Мудрішого з усіх земних царів, Пізнав того, хто не лише в добрі, А навіть в злі і хибах все ж нехибний, Немов насправді вишнього рука Його веде до правди в помилках!

Це усвідомлення правоти князя як захисника інтересів держави, як палкого патріота змінює ставлення Микити до нього, перемагає образи: він привозить Ярославу останній дарунок від дочки Єлизавети, яка згасла у далекій Норвегії, сумуючи за рідною домівкою, батьківським теплим словом. Ця сюжетна колізія перегукується за своєю напругою і внутрішнім драматизмом із стосунками великого князя і Журейка. Журейко – будівничий, він зводить храми. Його душа така само висока, як і творіння його рук.

Чистою і палкою є любов Журейка до Милуші, простої дівчини-киянки. Захищаючи її родину, парубок потрапляє у немилість до князя і змушений переховуватися. Проте він знаходить в собі сили піднятися над особистою образою, бо розуміє прагнення Ярослава до єдності Руської землі. Ярослав – люблячий батько, ніжний і лагідний у ставленні до дочок.

Але, дбаючи про інтереси держави, він одружує їх з іноземцями, хоч сам гірко переживає розлуку з дітьми. Складні стосунки Ярослава з дружиною Інгігердою, шведською принцесою. її зрада боляче ранить князя, так само як і смерть Єлизавети, перед якою він відчуває свою провину. Ярослав керується принципом “Раніш закон, а потім благодать”. І цей принцип не завжди виправдовує себе, що розуміє і сам герой. Складна роздвоєність між державним обов’язком і людським почуттям не виправдовує князя, хоч І. Кочерга і подекуди ідеалізує свого героя.

Романтична поема “Ярослав Мудрий” – то гімн рідному народові, його незнищенним моральним якостям, серед яких любов до батьківської землі займає чільне місце.