|  | 

Хоку, або Хамку

Хоку, або Хамку – традиційний жанр японської пейзажної лірики, що виник у XVI ст., зумовлений розвитком міської культури. Це трирядковий неримований вірш, постав на основі першої півстрофи танка. Існувало кілька шкіл X.: “Кофу” – “давня школа”, пов’язана з іменем Мацунаги Тейтоку, школа Нісіями Соїна, школа “Сьофу” – “достеменна школа”, де найпомітнішою постаттю був Мацуо Басьо, котрий реформував X. у новий жанр Хайку: відтоді суб’єктивний ліризм поступився перед безпосереднім зображенням природи. Зверталися до X. такі поети, як Танігуті Бусон (XVIII ст.), Кобоясі Ісса (XIX ст.) Масаока Сікі (межа ХІХ-ХХ ст.) та ін.

Цей жанр привертав увагу й українських поетів (приміром, В. Коломійця), які вбачали в його лаконічній формі можливість точного вираження ліричного настрою. Приклад X. – з доробку Марії Ревакович:

Наші голоси –

Скорбні двійники

Мов крила вітру в степу.

Холостий віршовий рядок – незаримований віршовий рядок на відміну від інших рядків. Досить часто спостерігається у східній поезії (газелі, рубаї, туюги та ін.), трапляється і в українській, зокрема у катрені, де можуть не римуватися перший і третій рядки і т. п.:

З козацького чуба –

Печаль та згуба…

Та вільний вітер (А. Мойсієнко).




Хоку, або Хамку
Обратная связь: Email