ХОЛЬБЕРГ, Людвіг

(1684 – 1754)

ХОЛЬБЕРГ, Людвіг (Holberg, Ludvig – 03.12.1684, Берген – 28.01.1754, Копенгаген) – данський письменник.

За національністю – норвежець, народився у Бергені, в родині підполковника Кристіана Нільсена Хольберга. Рано втратив обох батьків, початкову освіту здобув у німецькій і латинській школах Бергена. З 1702 до 1704 р. навчався у Копенгагенському університеті. Щоби розширити свій світогляд і здобути нові знання, а також через нестатки, Хольберг наступні два десятиліття майже постійно подорожував Європою, здійснивши загалом упродовж цього часу п’ять закордонних мандрівок.

Під час першої (1704-1705) він відвідав Голландію і Норвегію, досконало опанував грецьку, латинську, німецьку, французьку, англійську й італійську мови. Під час другої мандрівки (1706-1707) – в Англію, студіював в Оксфордському університеті, читав книги з історії, теології і юриспруденції, водночас підробляючи уроками з мови та музики. Після повернення у Данію захистив у 1707 р. дисертацію, після чого деякий час читав лекції в університеті, але оскільки змушений був це робити безкоштовно, то у пошуках заробітку у 1709 р. мусив залишити університет і, винайнявшись гувернером сина державного радника Віндінга, вирушити у Дрезден.

Повернувшись у тому самому році у Копенгаген, Хольберг був прийнятий стипендіатом у медичну колегію. Відтак п’ять наступних років (1709-1714) він присвятив поглибленій науковій і літературній праці. Під час четвертої мандрівки (1714-1716) Хольберг відвідав Амстердам, Брюссель, Париж, Марсель, Геную, Рим, Флоренцію, Турин, Савойю; у Франції та Італії студіював історію та філософію, познайомився із драматургією Мольєра та італійською комедією дель арте; на шляху з Марселя у Геную із зброєю у руках захищав корабель від піратів. Після повернення на батьківщину у 1717 р. Хольберг отримав посаду професора метафізики Копенгагенського університету, яку через скептичне ставлення до будь-яких догматів та схоластики у науці прийняв неохоче і з радістю поміняв у 1720 р. на посаду професора ораторського мистецтва та красномовства.

Після відкриття у 1722 р. у Копенгагені данського національного театру Хольберг став провідним його режисером і драматургом. Активна драматургічна діяльність Хольберга тривала близько п’яти років, до 1727 p., коли театр через активний спротив світської і духовної влади та байдуже ставлення з боку данського суспільства спочатку зазнав фінансового краху, а в 1730 р. його офіційно заборонив король Крістіан VI. У 1725 р. Хольберг здійснив свою останню мандрівку – у Францію, а в подальшому обирався професором історії (1730 р.) і квестором (1737 р.) Копенгагенського університету. У 1745 р. Хольберга обрали почесним членом Данської Королівської Академії наук, у 1747 р. удостоїли баронського титулу.

Помер Хольберг 28 січня 1754 р. у Копенгагені.

Першим значним літературним твором Хольберга стала іроїкомічна поема “Педер Поре” (“Peder Paars”, 1719), підписана псевдонімом: Ганс Міккельсен, пивовар із Каллундборга. Поема складається з чотирьох книг, сюжет яких частково спирається на іронічну інтерпретацію мотивів “Енеїди” Вергілія та “Одіссеї” Гомера іде змальовані мандри каллундборзького торговця Педера Порса. Під час шторму його корабель розбивається поблизу о. Анхольт, опис якого і перебуває у центрі твору.

Сатирично змальовуючи життя остров’ян, Хольберг мав на увазі сучасну данську дійсність. Фогт, священик і паламар, яким належить влада на острові, нещадно грабують й утискують його мешканців. Водночас і самі остров’яни не набагато кращі від представників влади. Як зазначається у поемі, між священиком і розбійником тут не існує жодної різниці. Наука й освіта на острові занедбані, над усім владарює дух схоластики та невігластва.

Вістря сатиричної критики поеми було спрямоване на освічені прошарки данського суспільства, тому поява твору Хольберга викликала справжній шквал обурення у середовищі данської аристократії та буржуазії.

З початком 20-х pp. Хольберг звернувся до драматургії. Його драматургічний спадок, куди входять як оригінальні, так і перероблені п’єси інших авторів, а також переклади, налічує тридцять шість творів комедійного жанру.

Найінтенсивнішим був перший період драматургічної творчості Хольберга – із 1722 до 1728 p.: “Свавільна” (1722), “Арабський порошок” (1724), “Святвечір” (1724), “Маскарад” (1724), “Якоб фон Тібоє” (1724), “Улісс із Ішаки” (1724), “Мандрівка до джерела” (1724), “Меламп” (1724), “Без голови і хвоста” (1724), “Дітріх-опудало” (1725), “Зайнята людина”(1726), “Шляхетне користолюбство” (1747). У другий період (1748-1754) були створені п’єси: “Невидимець” (1748), “Абракадабра” (1748), “Чародійство” (1750), “Плутус” (1751), “Мандрівка Сганареля у країну філософії” (1751) й ін. До найвідоміших комедій Хольберга належать: “Еразмус Монтанус” (“Erasmus Montanus”, 1722), “Жан де Франс, або Ганс Франдсен” (“Jean de France ellerHans Frandsen” 1722), “Йєппе з гори”( “Jeppe pa Bjerget” 1722), “Динарник-політикан” (“Den politiske Kandesteber”, 1722), “Кімната породіллі” (“Barselstuen”, 1723), “Одинадцяте червня”(1723), “Генрікі Пернілла” (“Henrikog Pernille”, 1724), “Дон Ранудо де Колібрадос” (“Don Ranudo de Colibrados”, 1752). Головне завдання комедії Хольберг вбачав у перевихованні людини в дусі моральних і суспільних ідеалів філософії Просвітництва.

Головним об’єктом комічного висміювання у його п’єсах є численні людські вади.

Перу Хольберга належить також сатиричний роман “Підземна мандрівка Нільса Клімса” (“Nicolai Klimi iter subterraneum”, 1741), написаний латиною. У творі змальований норвезький студент Клімс, який, досліджуючи печеру поблизу Бор-гена, потрапляє у підземне царство, опис якого і складає основний зміст твору. У першій частині змальовується ідеальна держава Поту, де усі громадяни мають рівні права, де не існує станових відмінностей, а представники релігії позбавлені привілеїв.

У другій частині роману в сатиричному дусі описані аморальні звичаї 27 фантастичних підземних країн; у третій частині міститься критика державно-політичного устрою сучасних Хольбергу країн Європи.

Крім художніх, Хольберг написав цілий ряд наукових праць: “Вступ в історію європейських держав”, “Вступ у вивчення природного права”, “Опис Данії та Норвегії”, “Опис Бергена”, “Загальна історія церкви”, “Історія Данського королівства” й ін.

В. Назарець