|  | 

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ

Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій.

Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві – художній літературі) це стиль покликаний крім інформаційної функції найсуттєвішу – естетичну: впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Основні ознаки:

– найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності – образність (образ – персонаж, образ колектив, образ – символ, словесний образ, зоровий образ);

– поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів;

– естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття прекрасного;

– експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.);

– зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури); конкретно-чуттєве живописання дійсності;

– відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи;

– визначальним є суб’єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).

Основні мовні засоби:

– наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, рече, дій, явищ, ознак);

– використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, анонімів, фразеологізмів);

– запровадження авторських новаторів (слів, значень, виразів, формування індивідуального стилю митця);

– уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів., навіть жаргонізмів;

– поширене вживання дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі): Якби ми знали, то б вас не питали (Н. тв.); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу): Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан (Л. Костенко); у наказовому способі: В квітах всі вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина);

– широке використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики;

– повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість та ін.).

За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:

– епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);

– ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. епіграма);

– драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

– комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).


Твір на тему: ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ




ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email