“Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил…” Образ України в творчості В. Симоненка
Україна! Велика, прекрасна, неосяжна – вся вона вмістилася у чутливому серці її великого сина – відомого поета В. Симоненка. Із глибин народного життя, із славної Полтавщини бере початок його чудова, пристрасна поезія, що ніби струмочком – дзвінким, мелодійним, чаруючим розтікається по всій Україні, перетворюючись на широку річку, яка несе визнання. Визнання і щиру синівську любов поета до рідної своєї землі – України, яку поет любив ніжно, нестямно, заради щастя якої ладен був піти на будь-які жертви й тортури.
Білі вишневі садки рідної Полтавщини, зелені кручі й широкі вулиці і площі красеня-Києва, сивий Дніпро-Славутич і давні Черкаси постають у творчості поета величними і прекрасними. Саме без неї, України, не може поет жити й творити. І заради України та її народу взявся поет за перо.
Ради тебе перли в душу сію, Ради тебе мислю і творю, – виголошує поет. Це вона, його рідна Україна, рідна земля напоїла його своїми соками, дала голос сердечний і ніжний, сповнила душу почуттям палкого патріота, сина своєї землі.
Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік… Так, Україна для поета Василя Симоненка була його матір’ю. Матір’ю, яка дала йому щасливу долю, великий талант, ніжну, тонку, вразливу душу. І все своє недовге Життя він – поет лермонтовського віку – своїми прекрасними творами промовляє слова ніжної синівської любові до матері-Вітчизни, яка для кожної людини – одна.
Як вірний її син висловлює поет слова благородства й пошани до рідної своєї землі.
Земле рідна! Мозок мій світліє І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Але любов поета до рідної землі, до України зовсім не була абстрактною.
Вона вибухала грізним словом обурення, була пересторогою всім нікчемним, бездушним^ безсердечним людям.
Звертаючись до рідної землі, поет пише: Хто тебе любов’ю обікраде, Хто твої турботи обмине, Хай того земне тяжіння зрадить, Із прокляттям безвість проковтне. Уся чудова поезія Симоненка – це щире визнання, палка синівська любов і відданість рідній землі. Батьківщину, як і матір, не обирають.
Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину… Які прості і разом із тим змістовні слова, які доходять до серця кожної людини. “Україні”, “Грудочка землі”, “Лебеді материнства”, “Земле рідна, мозок мій світліє…” – це далеко не всі поезії Василя Симоненка – поета-патріота, який боровся за духовне відродження рідної України, стверджував непохитну віру в безсмертя її, наближав її світле майбутнє. І те, що воно нарешті прийшло, наше духовне відродження, що Україна стала нарешті вільною, незалежною, визнаною у світі державою, безперечно, є у цім вагомий внесок і її славного сина – поета-патріота Василя Симоненка.
Батьківщина, рідна Україна, без якої не було б високої лебединої пісні, що линула із вдячного синівського серця поета, над якою не владен час і забути яку неможливо.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: “Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил…” Образ України в творчості В. Симоненка
“Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил…” Образ України в творчості В. Симоненка