|  | 

Як розвивався жанр роману?

Роман – це широке епічне полотно, що охоплює тривалий проміжок часу, ланцюг важливих життєвих подій, організованих, як правило, у кілька сюжетних ліній, через які у повноті змалювання постає система образі в-персонажів. Для всебічного розкриття характерів героїв роману письменник використовує оповідь з описами та характеристиками, ліричними відступами і діалогами.

Широкої популярності і розквіту роман досяг порівняно недавно, проте його коріння сягає глибокої давнини. Так, в античну епоху з’являються твори розповідного характеру, в основі яких лежав авантюрно-пригодницький сюжет: здебільшого мовилося про молодих закоханих героїв, які на шляху до щастя переборюють безліч перешкод, зазнають страждань і тяжких випробувань. Це твори, написані в II-IV ст. н. е.: “Дафніс і Хлоя” Лонга, “Левкіппа і Клітофонт” Ахілла Татія та деякі інші.

Вони створили передумови для появи жанру роману.

Давні греки називали згадані твори оповідями, а то й просто книгами. Сама назва “роман” виникає значно ніше, у XII-XIII століттях. У той час у французів, італійців, іспанців, португальців з являються твори, написані однією з романських мов названих народів, поряд з прийнятою тоді в Європі латиною. На відміну від творів, написаних літературною латинською мовою, їх називали сопtе roman, тобто романське оповідання.

Згодом це словосполучення скоротилося і залишилась тільки назва “роман” на означення великих розповідних творів.

У середні віки романи оспівували ідеали лицарства з обов’язковим змалюванням незвичайних, інколи фантастичних пригод і подвигів в ім’я обраниці серця (лицарські романи про короля Артура чи Александра Македонського). Продовжує розвиватися і любовний роман, теж сповнений усіляких несподіваних пригод, наприклад, роман про Трістана та Ізольду.

Епоха Відродження започаткувала реалістичний роман. Це передусім твори “Гаргантюа та Пантагрюель Ф. Рабле, “Дон-Кіхот” М. Сервантеса, спрямовані проти пут середньовічної моралі, а тому позначені сильним сатиричним струменем.

Значного розвитку набуває цей жанр у XVIII ст. Зміцнює свої позиції авантюрно-пригодницький роман, відомий у Західній Європі ще з XI-XII ст. Для нього характерне зображення долі спритного одинака, який крутійством та авантюрами виборює собі місце в жорстокому світі злодіїв і розбишак, як, наприклад, герой однойменного роману французького письменника Лесажа Жіль Блаз. З’являється і родинний роман, створений сентименталістами: С. Річардcоном, Л. Стерном, Ж.-Ж.

Руcсо, Й. В. Гете. Вони ідеалізували сімейне життя звичайних, простих людей, їх повсякденний побут, велику увагу приділяли розкриттю психології персонажів, зображенню зовнішніх умов, оточення у становленні людської особистості. XIX ст. дало неперевершені зразки роману. Основоположником історичного роману був В. Скотт, твори якого, присвячені переважно подіям англійського середньовіччя, стали відомі в усій Європі (“Айвенго”, “Квентін Дорвард”, “Талісман” та інші).

Але особливої популярності набули реалістичні романи Стендаля (“Червоне і чорне”), О. Бальзака (“Батько Горіо”, “Євгенія Гран де”), Г. Флобера (“Мадам Боварі”), Е. Золя (цикл романів “Ругон-Маккари”), Ч. Діккенса (“Домбі і син > О. Пушкіна (“Євгеній Онегін”), М. Гоголя (“Мертві душі”), І. Тургенєва (“Батьки і діти”), Л. Толстого (“Війна і мир”, “Воскресіння”, “Анна Кареніна”), Ф. Достоевського (“Злочин і кара”, “Брати Карамазови”) Письменники зверталися до художнього осмислення суспільних конфліктів, широкої панорами людського життя, питань моралі, до розкриття найтонших і найскладніших порухів душі, характерів у їх формуванні, розвитку, зумовленості зовнішніми обставинами.

Реалістичний роман XIX-XX ст. відзначався різноманітністю форм: соціально-побутовий, соціально-психологічний, психологічний, пригодницький, науково-фантастичний. У літературах різних країн він розвивався різними шляхами. Так. в українській літературі творцем соціально-побутового роману стає А. Свидницький (“Люборацькі”), соціально-психологічного – Панас Мирний та І. Білик (“Хіба ревуть воли, як ясла повні?”).

П. Куліш виступає з історичним романом “Чорна рада”. Історичну тему продовжують такі твори цього жанру, як “Кармелюк” М. Старицького, “Мазепа” Б. Лепкого. Заслуга В. Винниченка полягає у створенні утопічного роману (“Сонячна машина”). Значний внесок у розвиток українського роману XX ст. зробили В. Підмогильний, Ю. Яновський, А. Головко, М. Стельмах, Олесь Гончар, П. Загребельний, збагативши його новими темами і проблемами, новими художніми знахідками.

Отже, роман – жанр, який в усій повноті охоплює життєві події, по-філософськи осмислює їх, аналізує структуру суспільства і багатовимірний світ людської душі, що й зумовлює універсальність цієї форми, її роль у визначенні особливостей літературного розвитку певної епохи.


Твір на тему: Як розвивався жанр роману?




Як розвивався жанр роману?
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email