“Як українці знайомляться” – публіцистичний твір
Українці – нація доброзичлива та дружелюбна. Українці полюбляють знайомитися, спілкуватися з різними людьми, з представниками різних народів та культур. Наші люди дуже жадібні до знань, нових вражень та нової інформації.
Зараз для знайомства не потрібно майже нічого. Можна познайомитися в Інтернеті, всього лиш написавши людині “Привіт!
Чи можна познайомитися з тобою?”. Або зробити те саме на сайті знайомств, де люди вже спеціально вивісили свої анкети для знайомства.
Українці добре знайомляться на зупинках транспорту, на базарі, в коридорах різних громадських закладів.
Для цього варто лише розговоритися, розпитати один одного. Хтось просто посміхнувся до іншого і на цьому зав’язалося їхнє знайомство. А, можливо, дружба на довгі роки чи добре ділове знайомство. Часто так просто знайомляться майбутні подружжя, які потім закохуються один в одного.
Традиційно в Україні люди знайомилися вільно, без якихось заборон чи великих церемоній. Наприклад, для української культури не властиво було батькам забороняти дівчатам знайомитися з хлопцями. Дівчат ніколи не примушували мовчати в присутності хлопців, “набирати в рота води”.
Молодь могла вільно зустрічатися на вечорницях, на “досвітках”, розмовляти та задавати прямі питання. Найчастіше знайомство починалося зі щирих питань: “А чий ти?
А хто твої батьки? А з якого ти села?”. Якщо ж люди попадалися один одному сором’язливі, то розпитували спершу про нового знайомого своїх старих друзів.
Така традиція збереглася і дотепер.
Я наведу літературний приклад. У повісті “Маруся” Квітки-Основ’яненка знайомляться майбутні закохані Маруся та Василь. Вони знайомляться під час гри. Ще не дізнавшись, хто є хто, хто якого соціального статусу, вони вже зближуються.
Гра єднає їх, робить майже рідними.
Твір на тему: “Як українці знайомляться” – публіцистичний твір
“Як українці знайомляться” – публіцистичний твір