|  | 

ЯК ЗБУДУЄШ, ТАК І ЖИТИМЕШ (житлова обрядовість)

Житло, зрозуміла річ, завжди відігравало в житті українця важливу роль, оскільки в ньому проходить його життя: там вій народжується, зростає, радіє й сумує, будує свою родину, народжує дітей, виховує їх, там помирає.

..

Це життєве коло, що безпосередньо пов’язане з поняттям рідної домівки. Саме туди людина поспішає після роботи, аби поділитися з рідними новими враженнями, своїми печалями, турботами або радощами, там вона святкує найвизначніші події, там вона нерідко проводить своє дозвілля. Тому природно, що будівництво житла здавна було одною з найважливіших подій.

З переселенням до нової оселі люди пов’язують свої надії на щасливіше й заможніше життя, на добробут і родинний затишок. Боротьба з природними стихіями, прагнення забезпечити надійність і міцність нової оселі – усе це знайшло свій відбиток у своєрідних віруваннях, звичаях та обрядах. Так, наприклад, для майбутнього будинку не можна брати так звані “заборонені” дерева: священні (приміром, дуже старі або надто високі) або прокляті в різних місцевостях (це різні породи).

Сухі дерева вважаються мертвими, такими, що не мають життєвої сили. Погана прикмета, коли дерево під час рубання падає кроною на північ. Проте сьогодні, зрозуміла річ, купуючи десь готові дошки, і гадки не маєш, як вони рубалися.

Тим більше, що тільки з деревини будують все рідше та рідше.




ЯК ЗБУДУЄШ, ТАК І ЖИТИМЕШ (житлова обрядовість)
Обратная связь: Email