|  | 

Які гріхи спокутував Григорій Многогрішний (за романом І. Багряного “Тигролови”)

Наші далекі предки, без сумніву, мали підстави давати один одному промовисті прізвища. Так чинить і більшість письменників, називаючи своїх героїв. То ж які гріхи у Григорія Многогрішного і за що йому випав такий тернистий шлях? А “гріхів”, як на тоталітарну систему, що душила все живе й мисляче, доволі багато: розум, гідність, національна самосвідомість, сміливість. І найбільший “гріх” – любов до батьківщини, до Матері-України та її замученого, обдуреного народу. Автор робить свого героя нащадком славного гетьмана Дем’яна Многогрішного, першого політичного засланця Сибіру. І це глибокий символ невимовно тяжкої долі українського народу, який споконвіку страждав від нападів ворогів зовнішніх, а потім був стероризований, напівзнищений ворогами внутрішніми, новітніми варварами.

Образ молодого інтелігента 30-х років, та ще й змальованого у героїко-романтичному плані, для української літератури новий. Ми захоплюємось юнаком, що став легендою, гордим соколом для в’язнів ешелону смерті, підпилявши неймовірними зусиллями дошки вагону і вистрибнувши на ходу зі скаженого поїзда. Він став “дияволом” і страшною легендою для свого мучителя – слідчого Медвина, бо під страшними тортурами не зламався, не став просити, а тільки проклинав або мовчав. Григорій Многогрішний ішов безмежними тайговими нетрями, без їжі, одягу, без будь-яких засобів для оборони чи полювання, без напрямку, і все-таки не втрачав віри: “Проте відчай не брав його.

Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати у відчай. …Його гнала вперед надзвичайна впертість, сто раз випробувана і загартована мужність. Вперед, наперекір всьому!” Виснажений, зголоднілий втікач знайшов у собі сили, щоб врятувати не лише себе, а й дівчину від лютого звіра. Григорій виявляє себе згодом чудовим мисливцем, навіть бере участь у полюванні на тигрів. Його девіз: “Бог не без милості, козак не без щастя”. І щастя його знаходить – він завойовує серце гордої й прекрасної дівчини – Наталки.

Вони разом, сміливо кинувши виклик долі, з дивовижними пригодами переходять кордон і опиняються в безпечному місці. Дівчина згодна йти з коханим навіть на його Україну, наражатися на небезпеку. Адже він поклявся собі повернутися на батьківщину, але вже не як вигнанець, а “як месник”. Історія ця може здатися неймовірною, фантастичною, коли б не була частиною життя самого автора.

Звичайно, у даному випадку перед нами не автобіографія, а художнє узагальнення, хоч основні факти дійсно збігаються (втеча, переховування В українських переселенців і навіть одруження та повернення на батьківщину). Отже, Григорій Многогрішний стає живою ланкою, що поєднує дві України – омріяну, сонячну, ясну і нещасливу, стероризовану, скривджену. Тому його образ набирає символічного звучання.

Він втілює в собі непокірну й горду молодість та молодість сплюндровану, страчену, яка спокутує, мабуть, гріхи батьків і дідів – покірність, політичну байдужість, непослідовність, довірливість та брак національної самосвідомості.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: Які гріхи спокутував Григорій Многогрішний (за романом І. Багряного “Тигролови”)




Які гріхи спокутував Григорій Многогрішний (за романом І. Багряного “Тигролови”)
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email