|  | 

Які основні риси літературного бароко?

Література бароко відмовилася від принципу наслідування життя, його відображення. Вона створила власний світ за певними законами, мета яких – вразити читача. Тому представники цього напряму виявляли інтерес до ускладненої художньої форми.

Вони вважали, що реальний світ – це ілюзія, а його предмети – символи та алегорії, які необхідно пояснити.

Ознакою бароко є його контрастність. Вона виявляється, зокрема, у зображенні героїв і в щасті, і в горі, у протиставленні земного й неземного. Названі риси бароко яскраво розкриваються у відповідних метафорах, символах, алегоріях: життя людини нагадує квітку, що губить пелюстки, сама людина – це скло; Смерть, Доля, Віра стають досить поширеними алегоричними персонажами.

Захоплення ускладненою формою, химерним, дивним виявилося у барокових письменників у нанизуванні метафор, порівнянь, антитез, зверненні до фігурної поезії, акростихів-віршів, у яких перші літери кожного рядка утворюють слово або речення; мезостихів – поезій, всередині яких приховано якесь особливе значення, найчастіше ім’я адресата; буриме – літературної гри, суть якої – написання жартівливих віршів-експромтів на заздалегідь визначену тему або відповідно до наперед визначених рим. Усе це підпорядковується завданню вразити, здивувати читача. Звідси – незвичайний вигляд віршів: у формах хреста, колони, ромба, зірки, серця тощо.

Усі ці художні засоби декоративно прикрашають твір, роблять його пишним, химерним, монументальним.

Найвидатніші представники бароко – П. Кальдерон в Іспанії, Д. Маріно і Т Тассо в Італії, X. Гріммельсхаузен у Німеччині.

Література бароко відмовилася від принципу наслідування життя, його відображення. Вона створила власний світ за певними законами, мета яких – вразити читача. Тому представники цього напряму виявляли інтерес до ускладненої художньої форми.

Вони вважали, що реальний світ – це ілюзія, а його предмети – символи та алегорії, які необхідно пояснити.

Ознакою бароко є його контрастність. Вона виявляється, зокрема, у зображенні героїв і в щасті, і в горі, у протиставленні земного й неземного. Названі риси бароко яскраво розкриваються у відповідних метафорах, символах, алегоріях: життя людини нагадує квітку, що губить пелюстки, сама людина – це скло; Смерть, Доля, Віра стають досить поширеними алегоричними персонажами.

Захоплення ускладненою формою, химерним, дивним виявилося у барокових письменників у нанизуванні метафор, порівнянь, антитез, зверненні до фігурної поезії, акростихів-віршів, у яких перші літери кожного рядка утворюють слово або речення; мезостихів – поезій, всередині яких приховано якесь особливе значення, найчастіше ім’я адресата; буриме – літературної гри, суть якої – написання жартівливих віршів-експромтів на заздалегідь визначену тему або відповідно до наперед визначених рим. Усе це підпорядковується завданню вразити, здивувати читача. Звідси – незвичайний вигляд віршів: у формах хреста, колони, ромба, зірки, серця тощо.

Усі ці художні засоби декоративно прикрашають твір, роблять його пишним, химерним, монументальним.

Найвидатніші представники бароко – П. Кальдерон в Іспанії, Д. Маріно і Т Тассо в Італії, X. Гріммельсхаузен у Німеччині.




Які основні риси літературного бароко?