|  | 

Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко (І варіант)

Про поетичну творчість Ліни Василівни Костенко написано багато, але всі праці присвячені, як правило, суспільній діяльності поетеси або її ролі й значенню творчості для покоління шістдесятників. На жаль, немає ще розвідки, яка б показала поетичну майстерність письменниці, тобто все те, що відрізняє почерк справжнього майстра від посереднього віршоробства. А талант Ліни Костенко незаперечний, саме тому її поезії вражають кожного, близькі читачеві, хвилюють його. Видатна письменниця у своєму творчому спадку торкається багатьох тем: це і вічні духовні цінності, краса життя і природи, жорстокість війни та її наслідки, перше і вічне кохання, роль митця в суспільстві, доля України тощо.

Жахають читача “ті залишені в полі гранати, те покиддя війни”, через яке гинуть “кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята”, і водночас кожний глибоко відчуває, переживання дівчинки “в сімнадцять, сімнадцять гарних, неповторних літ”, яка закохалася вперше, а “хлопчина їй не відповів взаємністю”. Ми замислюємося над вічним плином життя, яке не зупинити, щоб виправити помилки: Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу, – І прагнемо “зробити щось, лишити по собі”, зберегти в серці те, що не мине: посмішку Джоконди, погляд Рафаелівської Мадонни; закохатися до безтями у світ, який нас оточує. Разом з поетесою ми шаленіємо від кохання: Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни. Ліна Костенко – талант багатогранний і незабутній. Кожна її поезія – це філософський роздум про вічні категорії, це урок молодим, це сповідь. Поринаючи в чарівний світ її творчості, ми виносимо для себе справжні дорогоцінності авторської мудрості, вивчаємо життя людини, бо вся авторка – у своїх творах, вона не приховує нічого від своїх читачів. їй огидні користолюбство, пристосуванство, ницість, духовне рабство, вона прагне високого польоту в “час орлів”: Стеля і стеля, А де ж висота?

Що за поет, як піввіку лякався? Звикли до правди мої вуста. Нащо їм чорне вино лукавства?

Поетична образність Ліни Костенко свіжа, приваблива, умотивована глибоким відчуттям естетичної міри. Поетеса – глибоко оригінальна, вона використовує яскраву палітру кольорів для зображення природи, має багату метафоричну уяву. Чого варта, наприклад, поезія “Ніч”, у якій письменниця дивиться на землю ніби з далекого космосу й уявляє її молодою красунею, на яку задивився Місяць: Розметавши ріки, як руки, Спить земля в м’якому просторі. Їй на коси випали роси, Трави-ковдри сповзли з постелі, Та й відкрилися ніженьки босі І гаряче плече пустелі.

Поетеса оживлює природу, яку любить безмежно (то ж є Батьківщина!), особливо захоплює її вечірня пора, коли натруджена людина нарешті може озирнутися і побачити, як “вечір лізе в пасіку ведмедем через обрій – ніби через тин”, як цей вечір “сонце пшеничне розкраяв і окраєць над полем залишив”. Роки, прожиті серед рідної природи, неабияка спостережливість великою мірою позначилися на поезіях письменниці. Ліна Василівна Костенко – справжній митець, людина високого таланту, відверта зі своїм читачем. її поетичний світ полонить читача л першого ж прочитаного рядка і залишає фантастичне враження, адже поетеса завжди щира, її слова проникають глибоко в душу і запам’ятовуються назавжди.




Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко (І варіант)