Ось дерево звелось. О виростання!
0 спів Орфея! Співу повен слух.
Змовкло все, та плине крізь мовчання
Новий початок, знак новий і рух.
Виходять звірі з лісової тиші,
Покинувши кубельця чи барліг;
Вони, либонь, зробилися тихіші
Не з остраху, не з хитрощів своїх,
А з прислухання. Рев, скавчання, гам
Змаліли в їх серцях. їм за пристанок
Недавно ще була маленька хижа,
Де крилася жадливість їхня хижа
І де при вході аж хитався ганок,
Там ти воздвиг в їх прислуханні храм.