Забула внучка в баби черевички – Чернілевський Станіслав Скорочено
Забула внучка в баби черевички… Дитячим сміхом бризнувши в зело, За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя на бензовозі – І курява вляглась після коліс. А бабка все стояла на дорозі, Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села Малесенькі дитячі черевички У спорожнілу хату занесла. Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном – І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.
Коментар Дитина, мати, бабуся. Родина, рід. Це ті одвічні поняття, без котрих і життя – не життя.
У далекому селі живе бабуся. Повиростали діти, розлетілися світами. А вона одна, живе спогадами. І яка ж радість, коли приїжджає (якимось, мабуть, попутним транспортом) онука! Нащебече бабусі про свої студентські новини, про те, як зайняті на роботі тато й мама, поїсть бабусиних пиріжків, поп’є свіжого молочка від сусідської корови та й помахає ручкою: треба їхати, хоч на бензовозі, бо коли ще щось буде…
Поспіхом забула черевички які перевзувалася. Бабусі – дорога згадка. Торкнулася старенька черевичків, що ще ніби зберігали тепло милих ніжок, і заснула щасливо. А над нею – “зорі-жаровички” й останній горіховий листок.
Ця зворушлива поезія закликає: любіть своїх рідних, не забувайте стареньких!
Твір на тему: Забула внучка в баби черевички – Чернілевський Станіслав Скорочено
Забула внучка в баби черевички – Чернілевський Станіслав Скорочено