Задивляюсь у твої зіниці – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено
Задивляюсь у твої зіниці, Голубі, тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мама, горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік. Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю. Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю. Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право З матір’ю побуть на самоті. Рідко, нене, згадую про тебе, Дні занадто куці та малі. Ще не всі чорти живуть на небі, Ходить їх до біса по землі. Бачиш, з ними щогодини б’юся, Чуєш – битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся, Без лобів їх, без очей і рук?
Коментар
Починається вірш В. Симоненка рядком, який налаштовує на зустріч із коханою ліричного героя. Але ця кохана – Україна, мати, з якої герой не полишає дивуватися, якою пишається, заради якої творить. Гордо й одверто заявляє поет, що батьківщина для нього – найважливіша, хоч і говорить він про це рідко через напружений сучасний темп життя, через те, що йому треба боротися з ворогами, бо “ще не всі чорти живуть на небі, Ходить їх до біса на землі”. Але йому потрібні й друзі, бо без них він не уявляє свого життя.
У цій поезії громадянські мотиви поєдналися з особистими, що свідчить про глибокий патріотизм автора, злиття в його душі найсвятішого образу матері з образом батьківщини.
Твір на тему: Задивляюсь у твої зіниці – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено
Задивляюсь у твої зіниці – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено