|  | 

Заняття за творчість Т. Лісненко “Я своїм словом вилікую..”

Тема: Я своїм словом вилікую душу” за творчістю Тетяни Лісненко

Мета: Ознайомити учнів із творчістю Т. Л Існен Ко; виховувати любов до рідної мови, поетичного слова, рідного краю ; повторити лінгвістичні терміни; спонукати учнів до творчості.

Обладнання:

Плакат із словами Т. Лісненко : Якщо ж вітри піднімуть моє слово,

Нехай бринить у пісні і в труді!

Я з рим своїх сплету вінок чудовий,

Пущу у ніч купальську по воді.

А також фотографії, книги, картини місцевого художника Миколи Самохіна, поетичні книги Т. Лісненко “Сповідь”, “Вересневий зорепад”, “На полиновім вістрі”. Магнітофон, вази із живими квітами.

Хід уроку

Слово вчителя:

Лісненко Тетяна Станіславівна народилась у серпні 1959 року в с. Лучка Липоводолинського району на Сумщині. Закінчила сільську школу, потім училище в м. Шостці, потім Сумський педагогічний інститут ім.. А. С. Макаренка. Багато дечому навчилась у житті: співати, грати на баяні, в”язати, вишивати, малювати. Але потяг до віршованого рядка пробудився ще в ранньому віці.

Перший вірш був написаний нею в шостому класі. Далі друкувалася в районній газеті “Рідний край”. Переїхавши до Ромен, друкується в міськрайонній газеті “Вісті Роменщини”, альманасі “Відродження Роменщини”, журналі “Дивослово”, газетах “Культура і життя”,”Слово просвіти” та “Позакласний час”.

Видала три свої збірки: “Сповідь”, “Вересневий зорепад” та “На полиновім вістрі”.Має сім”ю, живе в м. Ромни, працює заступником директора в ЗОШ-інтернаті імені О. А. Деревської. Читає українську мову і літературу, веде літературну студію “Свічадо”. Є членом Всеукраїнського товариства “Просвіта”, депутатом міської ради четвертого скликання.

Запис у зошити плану уроку.

ПЛАН

“В слові – радість, гордість і життя”.

“Тут душу жоржини лоскочуть,

І це – Україна моя”.

3. “Все відцвітає кольорами…”

4. Викорис

ПЛАН

1. “В слові – радість, гордість і життя”.

2. “Тут душу жоржини лоскочуть,

І це – Україна моя”.

3. “Все відцвітає кольорами…”

4. Використання художніх засобів у творчості Т. Лісненко.

Бесіда.

– Кого ви знаєте з літераторів рідного краю? (Роменщини, Сумщини).

– В чому відмінність між поезією і прозою?

– Який це стиль і які стилі ви знаєте ще?

– Які ваші очікування від уроку?

Під фонограму три учні читають поезії:

1. Я своїм словом вилікую рани,

А іншим словом – голову зітну.

Із ним пройду крізь гори і тумани,

Із ним я землю легко перетну.

Я своїм словом вилікую душу,

Зігрію ним як вогнищем тебе.

Його повік у клятві не порушу,

Воно як храм, як небо голубе…

2. З віршів своїх сплету вінок чудовий,

Хай в ніч купальську плине по воді.

В полон бере той аромат чудовий

Серця людські і душу молоді.

І якщо хто відвернеться байдуже,

Мої слова не пустить до душі,

Не буду плакать, сердитися дуже,

Для мене ще заквітнуть спориші…

3. Усе вічне оспіваю знову,

І нехай це буде звабний сон.

Моє чисте, виплекане слово

Хай людей захопить у полон.

Наша правда, наше вічне слово

Хай долає межі забуття.

І лунає гучно, пречудово,

В слові радість, гордість і життя…

Застосувавши метод “Рольової гри”, діти задають питання поетесі:

Як називається Ваш перший вірш? Де берете теми, ідеї? Що спонукає до написання віршів?

Про яку пору року найбільше любите писати?

Учитель: Патріотичні мотиви звучать у поезіях Т. Лісненко невимушено, відкрито, просто. Тут і запитання, і відповідь, лояльність і категоричність.

Але любов до України – безмежна і нескінченна: 2 учні читають поезії:

1. Дивлюсь в твої зіниці, Україно,

Неначе у дзеркальне джерело.

І чую нашу пісню про калину,

І про кохання, що не відцвіло…

Я бачу золотисті перевесла,

В яких струмками – золото-зерно

В моїй душі розгойдуються весни,

А в серці щирім – квіти і зело.

2. Тут чисто-прозорі криниці,

І пісня, мов казка жива,

Як пір”я живої жар-птиці,

Легкі, задушевні слова.

Тут плачуть бурштинові зорі,

Моргають коханим здаля.

Тут ранки серпнево-прозорі

Стрічає кохана земля.

Закохані спати не хочуть

Під лагідний спів солов”я.

Тут душу жоржини лоскочуть,

І це – Україна моя!

Застосувавши метод “Мікрофон”, учні відповідають на запитання: Хто з поетів і в яких поезіях оспівував Україну? (М. Рильський, В. Сосюра, А. Малишко, Д. Павличко, Л. Костенко…)

Вчитель:

Але особливе місце у творчості поетеси займає пейзажна лірика, зокрема, осінь. Ця пора року в неї “жовтоока”, “в жовтому плащі”, “плаче жовтими дощами”, “гуляє в вересневому танку”, “зворушує осінніми плачами”…

Зверніть увагу, діти, на картина М. Самохіна, як він змальовує цю пору року.

Декілька учнів по куплету читають поезії про осінь:

Осінній день примружив очі,

І навіть сил не вистача,

Коли байдуже і пророче

Слова виблимує свіча…

Ти чуєш – зорі шелестять,

І навпіл душу крають.

Із яблунь яблука летять

І в душу попадають.

Минають карі ночі,

Летять за днями дні

І вересень пророче

Нашіптує мені

Що серпень не востаннє

Цілує у вуста

Серпневих днів згасання –

Це осінь золота.

Спливло і літо, осінь на коні

Така печальна, сіра, наче тінь.

І знов кохання блиснуло мені

Лишивши знак від рук наших сплетінь…

У шибку дощ постукує щоночі.

Холодний слід лишає у душі,

І сірий морок сіється пророче

На ніч глибоку й сірі спориші…

Учитель (методом “Прес”):

Чи можна поетесу назвати сумною людиною, печальною, подавленою? Адже в її поезіях цей смуток відчувається?..

Учні відповідають, використовуючи схему “Прес” (Я думаю.., по-моєму…)

Учитель: Діти, я зараз зачитаю поезію пані Тетяни, а ви скажете, що ж тут оригінального побудові?

І гули, і мед носили, знай

Не кусали, далебі, ніколи,

У нас був смачний чудовий чай

Й вишень квіт віхолою замів

Ті стежки, що рідними були.

“Е,- сказав,- і як же я посмів,-

Чи щасливі ми і не були?”

А про нас складаються пісні,-

Сила бджіл медова навесні…

Діти говорять, що це акровірш і дають визначення: Це вірш, у якому слова і речення читаються за початковими літерами. Вчитель ще зачитує окремі куплети:

Рясніють роси райдугами рані,

Рябіє ряст на розовій воді.

А на вікні розгойдують герані

Свої квітки родинно-молоді…

Або: Плине у повітрі павутина

Попід хмари піняво-густі

І повзуть в сусіда попід тином

Гарбузи пихаті, немалі.

Або: Літують літа, відлітають лелеки,

І листя із липи ліниво сповза

А ластівки в льоті – високо-далеко,

І мить – як леліть – лебедина сльоза…

Діти пізнають художній засіб – алітерацію і дають визначення: повторення однакових приголосних звуків (звукосполучень) у вірші, як стилістичний прийом, як засіб підсилення виразності.

Підсумкове слово вчителя (Метод “Мікрофон” або “Прес””).

1. Чим збагатив вас сьогоднішній урок? Чому можна повчитися на творчості поетеси? Чи справдилися ваші сподівання на уроці




Заняття за творчість Т. Лісненко “Я своїм словом вилікую..”
Обратная связь: Email