ЗАПОРОЖЦІ В УРОЧИЩІ САГАЙДАЧНОМУ – НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ

НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ

ЗАПОРОЖЦІ В УРОЧИЩІ1 САГАЙДАЧНОМУ2

Любо було глянути, як наїдуть запорожці в Сагайдачне. Народ усе широкоплечий, вусатий, бравий… Голови голили3.

Тоді ще мода була носити чуприну4, то оце в кого довга – візьме й обмота кругом вуха.

Жупани5, пояси, шапки, сап’яни6 на них були дорогі. По боках і позад сідла у кожного пістолі7, шабля. А на конях як їздять!..

Оце, було, зіскоче, пригнеться і летить, як муха.

Коней у них дуже гладких, важких не було, а так – саме в тілі8. А що, було, за швидкі, що за меткі9, – так кат його батька зна10!

Було, звіра там якого накине оком11 – то вже й його: чи кабана дикого, чи сайгака12, – везе в тороках13…

Дорогою їдуть – як мак цвіте: і синіє, і зеленіє, і червоніє. Попереду ватажок, а за ним джура14, козаки. Коні добре знали козацький норов.

Було, їдуть тихо, потім виграють підтюпцем15, а далі як залопотять! Пішла курява степом…

Часто запорожці билися з татарами. Посідають, було, на низеньких коників і біжать комишами. Тоді комиші були вище чоловіка з конем. Ну, і запорожця, було, чорт не проведе: носом чує ворога, зна по птицях, по звіру…

Тоді, було, з якого краю сполохана16 птиця або звір, з того й біди жди.

1 Урочище – ділянка, яка виділяється серед навколишньої місцевості природними ознаками (яр, гора, луг, ліс серед поля). 2 Сагайдачне – назва урочища на лівому березі Дніпра. 3 Голити голови – брити, збривати повністю волосся на голові. 4 Чуприна – волосся на голові чоловіків; чуб. 5 Жупан – старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром, який носили заможні (багаті) козаки.6 Сап’яни, сап’янці – чоботи з сап’яну (тонкої м’якої шкіри), пофарбовані в різні кольори.

7 Пістоль – вид вогнепальної козацької зброї. 8 Бути в тілі – бути достатньо вгодованим (про тварину – бути не худим). 9 Меткий – проворний,

Рухливий, який жваво рухається. 10 Кат його батька зна (знає) – вигук фразеологічного типу; у даному випадку виражає захоплення, здивування. 11 Накинути оком – побачити. 12 Сайгак – степова антилопа.

13 Тороки – прив’язаний до сідла дорожній мішок. 14 Джура – козацький слуга-товариш, зброєносець.

15 Підтюпцем – дрібними, швидкими кроками. 16 Сполоханий – наляканий.

ХТО? ЩО? КОЛИ?

ЧОМУ? ЯК?

1. Хто такі запорожці? 2. Що нового ви дізналися про запорожців із цього твору? 3. Якими були коні в козаків? (Зацитуйте з тексту).

4. Хто їхав попереду війська? 5. Як звали зброєносця отамана? 6. Як у народному переказі описані вороги козаків – татари?

Знайдіть слова та вирази в тексті, які засвідчують зневажливе ставлення до ворогів 7. По чому дізнавалися козаки про наближення ворога?

ВПРАВИ і ЗАПИТАННЯ

I. Опишіть козака (його зовнішній вигляд, одяг, взуття), вживаючи слова та вирази з твору.

II. Які нові слова та вирази ви засвоїли, прочитавши тексти народних переказів? Доберіть до деяких з них відповідники з рідної мови.

III. Доповніть речення словами з тексту:

А) На них були дорогі…; б) Коні добре знали…; в) Попереду… , а за ним…; г) Тоді було, з якого краю сполохана птиця… .

IV Поясніть значення слів і виразів, використовуючи тексти прочитаних народних переказів:

Кошовий уже й на коні грає. Народ усе широкоплечий, вусатий, бравий… Дорогою їдуть – як мак цвіте: і синіє, і зеленіє, і червоніє. Голови голили. Тоді ще мода була носити чуприну.

Пішла курява степом. Накинути оком.