Заповіт нащадкам (за поезіями Тараса Шевченка)
Заповіт – це висловлення останньої волі людини. Заповіт митця – ліричний твір, в якому той висловлює своє бажання не лише особистого, а й громадського, суспільно-політичного характеру. Тарас Шевченко мріяв бачити Україну вільною і незалежною. У картинах-мріях він малює повну єдність чарівної природи і життя її трударів.
У поезії “І виріс я на чужині” поет, мріючи про справедливе суспільство, поетично відображає прекрасну картину всенародного щастя та вільного життя. Відчувається турбота Т. Шевченка про долю рідного народу, про його майбутнє і в поезії “Заповіт”. У вірші поет звертається до рідного народу з наказом: … вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.
У цих рядках висловлене його заповітне бажання, здійсненню котрого він віддав усі сили і помисли. Це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Помираючи, він заповідає нащадкам порвати кайдани неволі і побороти ворогів і недругів, що несуть зло на рідну нашу землю. Т. Шевченко впевнений, що народ збудує нове суспільство – “велику сім’ю, вольну, нову”. Друге прохання особисте і дуже скромне.
Нехай не забудуть його, хай інколи згадають “незлим тихим словом”. Твій заповіт виконаний, Тарасе. Тебе ніколи не забуде Україна.
Твір на тему: Заповіт нащадкам (за поезіями Тараса Шевченка)
Заповіт нащадкам (за поезіями Тараса Шевченка)