|  | 

Засудження зрадництва в баладі “Ой був у Січі старий козак”

Народні пісні, думи та балади відображали події здебільшого героїчного характеру, підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі. В них оспівані ратні подвиги, народна визвольна боротьба проти чужоземних нападників. У цих творах возвеличуються герої з народу, що захищають незалежність вітчизни, їхня мужність і сміливість, хоробрість і безстрашність, засуджується зрадництво і боягузтво. У баладі “Ой був у січі старий козак” розповідається про зрадника Саву Чалого: Не схотів же той Сава козакам служити, Відклонився до ляшенків в Польщу паном жити.

А щоб поляки повірили йому, обдарували ласкою, почав він по степах ловити козаків-запорожців. Такого козаки не прощають, навіть рідний батько відвертається від сина, радить: Мого сина ніхто з нас не вловить, Хіба Гнатко та Кравчина до себе підмовить. Тяжко поплатився Сава за зраду, за бажання жити у розкоші, за багатство, куплене кров’ю співвітчизників, козаків-запорожців.

Підняли його на три списи вгору і поклали на дубовій лаві: Оце ж тобі, пане Саво, сукна-адамашки, Що ти нажив, вражий сину, з козацької ласки! За нормами народної моралі, підступ і зрада – найбільший гріх, за який кожен мусить відповісти. Така людина має бути обов’язково покарана.

Сава Чалий тяжко поплатився за свою слабкість і легкодухість, за бажання розбагатіти у будь-який спосіб, навіть шляхом зрадництва. Вважаю, що козаки зробили правильно, покаравши його, і захоплююсь батьком Сави. Як же йому важко було змиритися з думкою, що його син – зрадник, і самому посилати козаків, щоб вони йому помстилися.




Засудження зрадництва в баладі “Ой був у Січі старий козак”