|  | 

Заворожена криниця – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ Скорочено

Вертоград моей сестры… Пушкин

У сестри моєї тихо

Процвітає сад в ограді.

Кінамон, моя утіха,

Нард, алое в любім саді.

Там квітки, як в божім раю.

Що на Тигрі да Євфраті,

Зорями в траві зоряють,

Тонуть-плавлють в ароматі.

Там гранати наливнії,

Солодощів дивних повні…

Гудуть бджоли золотії,

Мов з Едему тихі дзвони.

Серед саду-винограду

В кринах схована криниця…

Мойму серцю на відраду

Заворожена водиця.

Заворожена й заклята,

Щоб не знали люде ходу:

Бо призначено для брата

Чисту воду-прохолоду. .

Вітре тихий від заходу!

Вволи волю мого серця:

Повінь чарами на воду.

Нехай ллється, нехай ллється.

Вітре буйний аквілоне!

Подми чарами, крилатий,

На ті нарди, кінамони,

Нехай каплють аромати.

Коментар

У поезії “Заворожена криниця” змальовується алегорична карти-а прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена “для брата”, щоб брав він звідти “чисту воду-прохолоду”. Поет закликає вітер, щоб він повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх.

Сад, квіти – це книги, знання, поезія. Криниця – рідна мова, поет хоче, щоб ці багатства стали доступними для всіх. Хоча цю картину можна розуміти по-іншому.

Тим-о алегорія і цікава, що є простір для уяви, для різночитання.




Заворожена криниця – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ Скорочено
Обратная связь: Email