|  | 

Збірка “Листя трави”, її провідні теми й мотиви. “Пісня про себе” – програмовий твір поета

СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА 10 КЛАС РІВЕНЬ СТАНДАРТУ АВТОРСЬКІ УРОКИ

ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

УРОК № 23

Тема. Збірка “Листя трави”, її провідні теми й мотиви. “Пісня про себе” – програмовий твір поета

Мета: поглибити знайомство учнів із поезією В. Вітмена; показати зв’язок його поезії з романтичними традиціями та філософією трансценденталізму; розвивати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання, зв’язного мовлення, логічного мислення; сприяти формуванню гуманістичних ідеалів школярів.

Обладнання: підручник; тексти віршів В. Вітмена із збірки “Листя трави” (у перекладах на вибір учителя).

ХІД УРОКУ

Я вітаю всіх, хто живе на землі.

Волт Вітмен

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда.

– У чому полягають особливості світогляду В. Вітмена?

– Яке значення для його творчості мала подорож країною?

– Як відгукнувся поет на смерть президента Лінкольна?

– Дайте визначення поняття “верлібр”.

– Які особливості верлібру?

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ

III. ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ, ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Слово вчителя.

Збірка “Листя трави” В. Вітмена сприймається як єдиний цілісний твір, що має оригінальну побудову і складається з окремих циклів.

Перекладач поезії Вітмена Лесь Герасимчук зазначає: тема книги – “це сам Вітмен”, сюжет – “Людина і Всесвіт”, ідея – “вічне й неухильне торжество людини”.

Збірка має символічну назву “^еаVе8 о? Огазз”, яку можна перекладати по-різному: “листя”, “стебла”, “паростки” трави і навіть “аркуші”. Отже, назва збірки відображає природну єдність людини зі світом, загальний взаємозв’язок усього існуючого – від листя трави до зірки, від землі до душі особистості, а також світлі надії письменника на духовне відродження людини й людства, які усвідомили свою сутність і призначення у світі.

Ключове місце у збірці “Листя трави” належить поемі стала своєрідним поетичним маніфестом автора.

2. Виразне читання вчителем уривків з поеми “Пісня про себе”.

(Учитель читає уривки з поеми В. Вітмена в перекладі В. Коротича або іншому на власний вибір.)

3. Бесіда.

– Хто є суб’єктом оповіді поезії “Славлю себе!”? (Суб’єкт оповіді – “Я”. Він близький постаті творця книги, але не тотожний їй. (Зачитується уривок від слів “Я, тридцятисемирічний, починаю у добрім здоров’ї.” до кінця рядку.).)

– У чому особливість поетичного “Я” у вірші? (Поетичне “Я” постійно перевтілюється в інших людей і навіть у явища природи і має узагальнюючий характер.)

– Що приймає ліричний герой? (“Я припускаю добро і зло, я дозволяю говорити навмання, / Природа не знає цензури, вона повна первісних сил”. Тобто герой приймає життя у всій його повноті.)

– Як герой сприймає безкінечність життя? (“Все прямує тільки вперед і тільки вгору, занепаду не існує, / Померти – це зовсім не те, що ми уявляємо, це багато приємніше”. Це філософське сприйняття життя і вічності матерії.)

– Знайдіть в поезії ознаки верлібру. (Це вільний (різностопний), неримований вірш, відсутня строфічна будова, використовуються анафори (“я байдикую”, “я, тридцятисемирічний…”, “я припускаю…”, “може…” тощо), паузи, велике значення має ритм.)

4. Виразне читання вчителем 13 вірша “Пісні про себе”.

5. Бесіда.

– Кого зображує автор у 13 вірші “Пісні про себе”? (Вірш починається із зображення негра, що їде на підводі.)

– Чи можна судити про ставлення ліричного героя до зображуваного? (Негра змальовано з великою симпатією.)

– Які ідеї світогляду поета відобразилися в цьому вірші? (Ідеї гуманізму. Для автора не має значення раса людини.)

– Яким є авторське ставлення до життя? (“Я голублю життя усюди, куди б не ступало воно – вперед чи назад,- однаково”.)

– Як ви розумієте рядки “Я шаную зелене, бузкове й вінки кучеряві,- усе це сповнене змісту”? (Природа – це складний і прекрасний організм, а людина, як дитя природи, має з повагою ставитися до нього.)

– Які художні прийоми використовує автор? (Анафора: “Я захоплений…”, “Я голублю життя…” тощо; синонімічний паралелізм (коли кожен другий рядок є дещо зміненим повтором першого): “Я вірю в їхнє крилате прагнення до мети, / Я визнаю біле, червоне і жовте…”.)

6. Виразне читання вчителем 17 вірша “Пісні про себе”.

7. Бесіда.

– Яка головна думка цієї поезії? (У поезії говориться про єдність усіх людей.)

– Для чого потрібна ця єдність? (Щоб відчувати спорідненість із Всесвітом.)

8. Виразне читання вчителем 26 вірша “Пісні про себе”.

9. Бесіда.

– Який прийом використовує автор? (Прийом поліфонії.)

– У чому виражається поліфонія вірша? (Ліричний герой слухає голоси пташок, людей різного віку і роду занять, шурхіт зростаючого жита, “балаканину вогнів, хрускіт розпалених дрів”, звуки музичних інструментів тощо. Всі ці звуки зливаються в дивовижну оперу.)

– Що втілює ця поліфонія? (Думку про те, що “Ось воно – існування”.)

10. Виразне читання вчителем 31 вірша “Пісні про себе”.

11. Бесіда.

– Яка головна думка поезії? (Природа постає в усій своїй красі.)

– Яка мета зображення краси природи? (Ліричний герой прагне показати своє злиття з природою. Адже людина теж є її частиною.)

– Назвіть прийом, що його найчастіше використовує автор. Наведіть приклади. (Анафору: “І мурашка… / І звичайна ропуха…”, “Даремно…”.)

– З якою метою автор використовує цей прийом? (Завдяки широкому застосуванню цього прийому досягається емоційна насиченість вірша.)

12. Слово вчителя.

“Пісня про себе” не має сюжету в загальноприйнятому значенні. Але вона (як і вся збірка) містить ліричний центр: рух думок, почуттів об’єднує образ ліричного героя. Суб’єкт оповіді “Я” близький постаті творця книги, але не тотожний їй. Сам поет писав: “У мене є лише один центральний образ – узагальнена людська особистість, типізована через самого себе.

Але моя книга примушує мене, навіть робить абсолютно необхідним для кожного читача поставити себе на головне місце, стати живим джерелом, головною дійовою особою, яка переживає кожну сторінку, кожне почуття, кожен рядок”.

Поетичне “Я”, образ “Волта Вітмена” – це типізований персонаж, який вбирає в себе характерні риси американців. “Я” поета належить до “усіх епох і всіх земель”.

Як неможливо окреслити тематичні мотиви будь-якого музичного твору, так неможливо їх визначити і в “Пісні про себе”. Можна сказати, що цей твір про людину, природу, життя в усьому його розмаїтті. Це думки, почуття, роздуми автора, голоси природи і, взагалі, голос самого життя, що, зливаючись зі Всесвітом, набуває космічних масштабів.

13. Творче завдання.

– Визначте особливості поетики В. Вітмена.

14. Коментар учителя.

Американського митця В. Вітмена часто називають поетом-новатором. І це справді так. Він суттєво оновив тематику поезії. Серед тем його творів слід назвати оспівування життя, людини, демократії, людства (“мільйонних мас”), краси природи тощо.

Окрім того, Вітмен почав оспівувати місто, за що його вважають попередником урбаністичної поезії (“Свій похід починай, Індустріє!”).

У поезії Вітмена можна знайти риси романтизму. В його творах часто використовуються образи моря, ночі, зірок, які традиційно використовували романтики.

Окрім того, природа у Вітмена – живий організм, а все живе має душу. Це, як відомо, ознаки пантеїзму. Причому у Вітмена він носить романтичний характер.

Поет вірить у рівність людей, в існування “наддуші”, частинки якої є в кожного живого організму й завдяки чому підтримується нерозривний зв’язок людини та природи. У цьому виявилися риси його трансценденталістичного світогляду.

Зазначимо, що, використовуючи традиційні мотиви, письменник часто по – новому висвітлює їх. Якщо романтики оспівували пору юності, а її швидкоплинність викликала у них сум, то Вітмен возвеличує пору зрілості. Наприклад, у поезії “Діти Адама” поет з великою любов’ю розповідає про старого батька, котрий має п’ятьох синів.

Як відомо, романтики із задоволенням змальовували обличчя, волосся й особливо очі, що були віддзеркаленням людської душі. А Вітмен зображує різні органи тіла: живіт, стегна, вигини ніг, хребет тощо. Але в його творах це не є натуралізмом, оскільки “божественне сяйво від нього [тіла] струмує з голови до ніг”.

Мова збірки Вітмена “Листя трави” шокувала сучасників поета, оскільки в цих віршах автор насмілився поставити поряд слова різних стилів, дозволив собі змішування лексики іншомовної, книжкової, наукової з розмовною. Взагалі, мова поезії надзвичайно емоційна, образна, і кожне слово, на думку дослідника Л. Герасимчука, “несе ту поетичну потенцію, яку йому задано нести автором”.

Зміни відбулися й у формі творів. Американський поет прагнув відійти від класичних форм віршування, тому й відмовився від традиційних розмірів, рим, надав перевагу вільному віршу – верлібру. В. Вітмен часто використовує анафори, синонімічний паралелізм, питальні й окличні речення, повтори.

Велику роль у ритмомелодиці відіграють паузи. Їх може бути декілька у віршованому рядку де автор виділяє головні склади, навколо яких грунтуються ритмічні одиниці. Ритмічність віршів підсилюється однорідністю їх синтаксичної побудови. Ритми поета намагаються передати симфонію життя, а разом із тим і складну картину людського буття.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Дослідницьке завдання.

– Знайдіть у віршах В. Вітмена особливості поетичної майстерності автора.

2. Робота з епіграфом.

– Виразно прочитайте епіграф.

– Подумайте, як слова епіграфа пов’язуються з тематикою проаналізованих віршів. (У словах епіграфа відчувається комізм поезії В. Вітмена, багатство тем.)

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити матеріал про особливості поетики парнаської школи, поняття “декаданс”.

Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про життєвий та творчий шлях французького поета Ш. Бодлера.




Збірка “Листя трави”, її провідні теми й мотиви. “Пісня про себе” – програмовий твір поета
Обратная связь: Email