Збірник афоризмів “Пчола”

В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після хрещення з Біблією прийшла велика кількість перекладних книжних висловів. Перекладні афоризми фольклорного і книжного характеру прийшли на Русь разом зі збірником “Стословець” Геннадія.

У 1076 році в Києві на основі висловів із книг Ісуса, сина Спрахового та “Стословця” був укладений збірник перекладних афоризмів “Ізборник Святослава”.

З XIII століття на Русі велику популярність мала перекладна антологія афоризмів, що виникла у Візантії в XI столітті і мала алегоричну назву “Пчола” (як бджола збирає мед з різних квіток, так і упорядник збірника, чернець Антоній, зібрав “мислі мудрих людей” з церковних і світських книг). Не пізніше 20-х років XIII століття збірник “Пчола” був перекладений досвідченим книжником найімовірніше у Галицько-Волинських землях.

Збірник містив упорядковані розділи афоризмів про різні людські чесноти і вади (наприклад: розділ про цнотливість і чистоту, про владу і князювання, про доброчинність і злобу, про смерть, красу, віру, душу тощо). Кожен розділ афоризмів містив дві частини – церковну і світську. У першій частині було вміщено афоризми з Біблії та висловлювання

Церковних діячів зі збірника афоризмів “Паралелі” Іоанна Дамаскіна. Другу частину “Пчоли” складали афоризми з творів Есхіла, Геродота, Еврипіда, Фукідіда, Демокрита, Піфагора, Діогена, Платона, Сократа, Аристотеля, Плутарха та багатьох інших. Характерно, що у кожному розділі “Пчоли” афоризмів світських авторів уміщено набагато більше, ніж церковних.

У 1599 році в Дерманському монастирі на Волині був здійснений новий переклад збірника “Пчола” за грецьким текстом Острозької Біблії (надрукований 1516 року). Афористичні вислови з “Пчоли” різні. письменники і проповідники використовували у своїх творах і промовах, щоб підтвердити власні думки, або взагалі як тему свого оригінального твору (наприклад, поет XVII століття Іван Величковський використовує як тему для свого вірша афоризм з “Пчоли”: “На землю прийшов голим, голим відійду і під землю”, у XVII столітті як теми для своїх творів “Пчолу” використовує Григорій Сковорода).

До появи перекладної літератури Київська Русь мала власні оригінальні твори, серед яких існували зразки ораторської прози (“Златоструй” – ряд проповідей християнської церкви), збірники морально-повчальних висловів (“Ізборник Святослава”), природознавчо-наукові твори.

Давньоукраїнська література була визначним явищем у літературному процесі середньовічної Європи. Високий рівень літератури XI-XII століть, її літературна техніка та ідейно-естетичні цінності послужили плідним підгрунтям для створення “Слова о полку Ігоревім” – найвидатнішої пам’ятки Київської Русі. Це перший твір давньоукраїнської літератури, який здобув всесвітню славу, бо являє собою єдину, справді поетичну пам’ятку слов’янського середньовіччя. ?