Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”
У романі “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвський зображує страшну картину життя людей Росії середини XIX століття. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. Події, описані в романі, відбуваються в Петербурзі.
Це місто “вуличних дівчат”, “трактирних завсідників”, які шукають у вині хвилинне забуття від нудьги. У Петербурзі панує атмосфера безвиході. У романі багато вуличних сцен.
Ось жінка з жовтим обличчям і запалими очима кидається у воду каналу. Або ще такий епізод. Отримавши від Олени Іванівни гроші, Раскольников прямує до пивної, яка міститься в якомусь підвалі. Там гидка їжа і страшенна задуха. Простій людині в Петербурзі немає місця, тому вона занурюється у “сморід розпивочних”.
Залишаючи гомінливі вулиці, автор веде нас до будинків, де живуть його герої. На мить відкриваються двері в чуже життя, сповнене відчаю. Страшно жити в “труні”, яку арендує Раскольников, у “потворному сараї” Соні і в “прохолодному кутку”, де мешкає Мармеладов, і в окремому номері, “задушливому і тісному”, в якому проводить свою останню ніч перед самогубством Свидригайлов.
Доля “маленьких” людей, які мешкають у таких квартирах – з вічними злиднями – страшна. Письменник розповідає про Мармеладова. Йому нікуди йти. Залишається одне – загинути. І Мармеладов гине. Але у своїй смерті, у стражданнях своїх близьких винен і сам Мармеладов.
Він усвідомлює свою провину: “А хіба серце у мене не болить за те, що я плазую в тузі?” Чи можна жаліти людину, яка вкрала останню копійку у своїх голодних дітей? Однак Мармеладову неможливо не співчувати, тому що він страждає. Він уміє любити і жертвувати, він залишився людиною. У романі зображено багато “маленьких” людей, придушених біднотою. Вони жертвують собою заради добробуту близьких.
Світ, у якому живуть герої Достоєвського, – світ “принижених і ображених”, “тих, хто загинув, і тих, хто буде гинути”. Вони усвідомлюють, що перебувають у безвихідному становищі. Достоєвський переконує, що, залишаючись у цьому суспільстві, приймаючи його закони, неможливо знайти вихід.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)Твір на тему: Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”
Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”