|  | 

ЗНО – Соціально-побутові пісні – Народна лірика

У соціально-побутовій ліриці відобразилися думки, почуття, настрої народу, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя, класовими суперечностями, боротьбою проти іноземних загарбників та феодально-капіталістичного гноблення. Узяті в сукупності, ці пісні дають широку, правдиву картину історичного буття народу. У них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.

Жанрово-тематичне розмаїття:

– козацькі;

– чумацькі;

– кріпацькі;

– солдатські;

– бурлацькі;

– заробітчанські.

Козацькі пісні

Козацькі пісні виникли у XV – XVI ст. з появою козацтва й увібрали в себе інформацію про історичні реалії доби: боротьбу з нападниками, перемоги й поразки козацького війська, чужинську неволю, рабство та ін.

Козацькі пісні витворюють ліричний образ козака – типового представника Запорозької Січі, передають романтику козацької волі.

Найпоширеніші теми козацьких пісень:

Прощання козака з рідними та його від’їзд із дому,

– мотив ностальгії за рідною домівкою,

– мотив небезпеки, що постійно загрожує козакові,

– тема смерті.

Козацькі пісні:

“Гомін, гомін по діброві”,

“Ой на горі та женці жнуть”,

“Стоїть явір над водою”,

“А вже літ більш двісті”,

“їхав козак містом”,

“Козак від’їжджає” та ін.

У цих піснях звеличена воля, воїнська звитяга, патріотичний дух, безстрашність, відданість справі національного визволення; оспівано козацьку славу.

У козацьких піснях використовуються традиційні для українського фольклору символи:

Калина – символ України;

Явір – молодий хлопець, козак, лицар;

Могила – своєрідний обеліск козацької слави.

Чумацькі пісні

За тематикою й поетикою вони близькі до козацьких.

Чумакування як суспільне явище виникло приблизно в той самий час, що й козацтво. Уже з XV ст. в Україні відомий торгівельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного й Азовського морів. Найпошренішими предметами торгівлі були сіль, риба, віск, дьоготь, прянощі та ін.

Це була важка й небезпечна справа, але водночас овіяна романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря. Дорогою чумаки співали пісні.

Найпоширеніші теми чумацьких пісень (більшість споріднені з темами козацьких пісень):

– від’їзд у дорогу;

– приготування до тривалої подорожі;

– прощання з родиною;

– пригоди чумаків (тяжка зимівля, повернення додому тощо);

– гуляння після повернення, застереження дівчатам не закохуватися в чумака, висміюється чумакова жінка, яка гуляє, поки чоловіка немає вдома (у жартівливих чумацьких піснях) та ін.

Чумацькі пісні:

“Ой у степу криниченька”,

” Буркун – зілля “,

“Волики”,

“Гуляв чумак на риночку”,

“їхав чумак із Криму додому”,

“Над річкою бережком”,

“Ой у полі криниченька”,

“Ой ясно, ясно сонечко сходить”,

“Ох і не стелися, хрещатий барвінку” (“Поїхав чумак та в Крим на базар…”),

“У Києві на ринку” та ін.

Солдатські та рекрутські пісні

Специфіка рекрутських пісень полягає в зображенні подій, породжених явищем рекрутизації (після зруйнування Запорізької Січі та знищення всіх залишків автономії Гетьманщини Росія запровадила на українських землях загальну військову службу для чоловіків різних верств населення, що стала рекрутською повинністю (уведена наказом Петра І 1699 p.); на Західній Україні – вербування українців до австро-угорської армії).

Довідка: за Петра І служба була довічною, у 1793 р. термін скоротили до 25 років, у 1834 р. – до 20 років, пізніше – 12, 15, 10 років, 3 1874 p., коли була введена загальна військова повинність, служба тривала 7 років.

Пісні, що супроводжували відхід хлопця до війська, сповнені сумним настроєм (фактично це – голосіння), бо знаменували перехід зі “свого” світу в “Чужий”, де діють бездушні закони, панує чужа мова, невідоме майбутнє.

Солдатські та рекрутські пісні:

“На тій горі, на тій горі”,

“Ой понад морем, понад Дунаєм”,

“Била мене мати березовим прутом”,

“А в неділю рано, рано-ранесенько”,

“А на горі два явори”,

“Бідна моя головонька” та ін.

Кріпацькі пісні

Поява пісень зумовлена суспільними явищами: відновлення Росією кріпацтва на українських землях, кріпосне право узаконювало залежність селянина від землевласника (остаточно кріпацтво в Україні було оформлено 1783 р. указом Катерини II). Серед різних видів кріпацької повинності, крім численних податків, була ще й панщина чи відробіткова рента – примусова праця закріпачених селян у господарстві поміщиків.

Для кріпацьких пісень характерно:

– вираження негативного ставлення селян до тяжкої долі, умов підневільного життя;

– відсутність романтичних рис (гіперболізації, ідеалізації ліричних героїв, обширних пейзажів, персоніфікації сил природи, фантастичних картин та ін.);

– народна уява і фантазія поступається місцем змалюванню нелегкої праці, умов селянського побуту, епізодів знущання поміщиків з кріпаків, приниження людської гідності.

Кріпацькі пісні:

“Бодай пану в дворі страшно”,

“В неділеньку рано”,

“Гой кувала зозулечка, кувати забула”,

“Із-за гори вітер віє”,

“На панщину ходжу, ходжу”,

“Наступає чорна хмара”,

“Нема в світі правди, правди не зиськати”,

“Ой летіла зозуленька, летячи кувала”,

“Ой служив би я в війську запорозькім” та ін.

У добу Руїни й пізніше, особливо після скасування кріпацтва 1861 р., з’явилася ще одна верства населення – бурлаки. Ними ставали люди, що не мали власної хати чи притулку, поневірялися по чужих землях, шукаючи засобів для прожиття, а також колишні козаки, що після знищення Січі, не маючи дому, рятувались від розправи з боку російської влади. Бурлаками ставали також кріпаки-утікачі, і ті, хто тікав від рекрутчини.

У Росії бурлаками називали робітників, що тягали річкові судна. В Україні слово “бурлака” має більше, більш узагальнене значення – самотня бездомна людина, як правило, неодружена або яка з певних причин покинула сім’ю.

Найбільшу групу бурлацьких пісень становлять пісні про життя втікачів від кріпаччини.

Основні мотиви:

– тяжка праця,

– поневіряння на чужині,

– мізерність тимчасових заробітків,

– нарікання на злу долю.

Бурлацькі пісні:

“Віють вітри все буйнії”,

“Горе, горе тим сиротам”,

“Жив дома – добра не знав”,’

“Забіліли сніги”,

“Крутий берег, крутий, річенька бистренька”,

“Летить орел понад воду”,

“Нема горя так нікому”,

“Ой колись були степи, сінокоси”,

“Ой на морі на синьому”,

“Ой у лузі при березі”,

“Ой що ж бо то та за ворон, що на морі крякає”,

“Ох, піду я, сяду в зеленім саду”.




ЗНО – Соціально-побутові пісні – Народна лірика
Обратная связь: Email