Усе повертається на круги своя (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (І варіант)
Єва народила Каїна і ще брата його Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був землероб. Через деякий час принесли вони дари Господу: Каїн – плоди землі, Авель – ягня від отари. Сподобався Богу дар Авеля, а Каїнової жертви не прийняв.
Засмутився Каїн, спустив очі долу. А коли були брати в полі, повстав Каїн на Авеля й убив брата свого. Прокляв Бог Каїна: не буде земля родити для нього, стане він вигнанцем на своїй землі, не буде притулку йому ніде і час не принесе йому ні забуття, ні смерті, вічна кара на ньому. І сказав Каїн: “Покарання моє більше, ніж знести можна”. Старовинна біблійна легенда, яка йде до нас від початку світу.
Та тільки не вчаться люди на досвіді попередників, знов і знов здіймає брат руку на брата. ї що тому причина – заздрість, ненависть, переконання – яка різниця? Коїться найстрашніший злочин людства – братовбивство. Цій вічній темі приділив увагу відомий український письменник Юрій Іванович Яновський, написавши у 1935 році прекрасний і хвилюючий роман у новелах “Вершники”, присвячений трагічним подіям громадянської війни.
Роман відкриває новела “Подвійне коло”. Саме в ній, як у моторошному кіно, ми знову бачимо братовбивство, тільки помножене тричі, бо тричі один брат позбавляє життя іншого, тричі сиротою залишається мати. Це – світ української людини на драматичному зламі історії – найбільше хвилювало письменника у громадянській війні, саме тому він і виносить новелу на перший план. Немає нічого рівного зображенню бою під Компаніївкою, в якому український рід знищує сам себе під гаслами класових протистоянь. Замкнулося подвійне коло: рід протистоїть класу, і хто переможе, той і буде творити подальшу історію. “Рід розпадається, а клас стоїть”, – чуємо з вуст червоноармійця Івана Половця.
Та мудрий народ давно сказав: “З родини йде життя людини”. Отже, якщо руйнується родина, рід, то далі вже не може йти мова ні про які класи. Побудувати щось без фундаменту неможливо. Власне, це й показала нам подальша історія тільки-но створеної Радянської держави, в якій усе перевернули догори ногами: не суспільство формує сім’ю, а сім’я стає прототипом суспільства. Без усвідомлення цієї істини держава, якою б сильною вона не здавалася, приречена на руйнацію і загибель.
Можливо, за ті страхітливі братовбивства (а їх було багато, братів часто роз’єднувала прірва класових переконань, вони мусили доводити комусь свою вірність) і покарана була Україна, як покарав колись Господь Каїна: не мали ми притулку на своїй землі, вмирали від голоду на плодючих землях, розсіювалися по світу в емігрантських пошуках кращої долі і забували, що “в своїй хаті своя й воля”. Вдумливий читач, спостережливий сучасник обов’язково помітить, що історія людства розвивається по спіралі, що рано чи пізно ми потрапляємо в аналогічні обставини, і тільки досвід попередніх поколінь може нас навчити не наступати кілька разів на одні й ті самі граблі, бути мудрішими й обачнішими. До цього прагнув підвести свого читача і Ю. Яновський, аби тільки не “повернулося все на круги своя” знову і не здійняв брат на брата руку.
Будьмо розумними!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Твір на тему: Усе повертається на круги своя (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (І варіант)
Усе повертається на круги своя (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (І варіант)