|  | 

День, що я не забуду (твір-розповідь)

Я хочу розповісти не про свій незабутній день. Цю розповідь я почув від своєї бабусі, яка тоді навчалася в другому класі. Але мені дуже сподобалося і запам’яталося все, про що вона розказала.

Цього дня вона хвилювалася, тому що готувалася до контрольної роботи. Зібралася до школи, як завжди: портфель, чорнильниця-непроливайка (дуже цікава чорнильниця, куди вмочали ручку з пером) і якась їжа із собою. Школа знаходилася далеко – чотири трамвайні зупинки треба було пройти пішки, трамваї наприкінці війни ще не ходили.

Добралося маля до школи, а навколо – юрба, всі шумлять, всі збуджені, радісні. Вчителька Олександра Платонівна (уся наша родина пам’ятає її ім’я) здивовано глянула на дівчинку й запитала: “У тебе батьки нормальні?” Непедагогічне, звичайно, звертання. Але як же можна було стриматися, якщо учениця мчала на контрольну 9 травня 1945 року, коли весь народ довідався про довгоочікувану перемогу?!

Напевно, не батьки були винуваті, а бабуся виявилася такою сумлінною в повному розумінні цього слова. Свято святом, а контрольна важливіше!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Твір на тему: День, що я не забуду (твір-розповідь)




День, що я не забуду (твір-розповідь)
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email