|  | 

Гекзаметр або Гексаметр

Гекзаметр, або Гексаметр (грецьк. hexdmetros – шестимірник) – метричний (квантитатичний) вірш шестистопного дактиля (- ∪ ∪ ), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова – хорей. Як правило, Г. має одну цезуру (після третього складу третьої стопи, а давньогрецький Г. – і після другого складу третьої стопи) або дві (після другого складу другої та четвертої стоп), вона розмежовує вірш на два піввірші: перший – з низхідною ритмічною інтонацією, другий – із висхідною. Метрична схема Г. з найуживанішою цезурою така: – ∪ ∪/- ∪ ∪/- //∪ ∪//- ∪ ∪/- ∪ ∪/- &#8746.

Г. застосовується в багатьох жанрах античної поезії (епос, ідилія, гімн, сатира, послання), а в сполуці з іншими розмірами (пентаметр) – в елегіях та епіграмах, до нього зверталися Гомер, Вергілій, Теокріт та ін. У силабо-тонічному віршуванні Г. передаються сполученням дактилів (- ∪ ∪) з хореями (- ∪), що замінюють спондеї, стаючи різновидом павзника. У поезії нового часу до Г. як розміру, що передає величне та поважне враження, звертався Й.-В. Гете (“Герман і Доротея”), Г.-В. Лонгфелло (“Еванджеліна”), К. Донелайтіс (“Пори року”) та ін.

В українській поезії Г. спостерігається в доробку К. Думитрашка, П. Ніщинського, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, М. Вінграновського та ін. Приклад Г. з доробку П. Тичини: Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку. – Ану одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? – Застукало в серці, різнуло: ой горе! це ж гості до мене!

Та чим же я буду вітати – іще ж не вварився синочок… Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько. Гостей вона просить проходить – сама ж замикає за ними




Гекзаметр або Гексаметр
Обратная связь: Email