|  | 

Оспівування кохання – одного з найкращих почуттів людини у творах П. Тичини П. ТИЧИНА – ЕСТЕТИЧHE НОВАТОРСТВО ПОЕЗІЇ 20-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ

11 КЛАС

ЕСТЕТИЧHE НОВАТОРСТВО ПОЕЗІЇ 20-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ

П. ТИЧИНА

Оспівування кохання – одного з найкращих почуттів людини у творах П. Тичини

Літературознавці стверджують, що поети розквітають раз на віку. Якщо це справді так, то розквітом Тичини є збірка “Сонячні кларнети”, яка назавжди увійшла до золотого фонду української літератури. У ній – жагуче захоплення красою і музикою світу, вона передає настрій закоханого в життя письменника, насичена загальнолюдськими мотивами.

А ще митець оспівує кохання як одну і найшляхетніших рис людини.

У вірші “Не дивися так привітно” йдеться про це прекрасне почуття, яке надає і юдині снаги, вселяє бажання жити. У своїй поезії молодий Тичина прославляє любов, яка возвеличує людину, робить її щедрою на добро та ласку. Вірш “Не дивися так привітно” не назвеш ні сексуальним, ні еротичним, але в ньому присутні поетично одухотворені ці людські почуття. І саме одухотвореність робить їх поетичними і небесними.

Автор відтворює найтонші відтінки настрою закоханої дівчини, передає зміни її психічного стану від радості і щастя, які викликає зустріч із обранцем, до смутку під того, що початок нового дня – схід сонця – несе розлуку з ним, та ніяковості, Сю батько й мати, які встали зі сходом сонця, знайшли свою доньку у весняному соду, де буяють квіти-ласкавці.

Образ головної героїні виписаний П. Тичиною з великою ніжністю. Це духовно багата особистість, щира у своїх почуттях до юнака й до світу, любить природу і спій край. Юнак, якого вона покохала, гідний цього. Він – ясний сокіл, тобто сміливий, сильний, мужній, справжній захисник і охоронець.

Та в ставленні до дівчини він ніжний, його дотики ласкаві, як шовк. Юнак і дівчина – носії української ментальності, якій притаманна ліричність.

Щирим та душевним є вірш Тичини “Десь на дні мого серця”. Написаний він у формі діалогу: закоханий ліричний герой твору розмовляє зі своєю милою, їхня бесіда ніжна і сердечна. Мова дівчини надихає героя. “Говори, говори, моя мила: Твоя мова – співучий струмок”, – повторює Тичина, бо в її словах відображається справжня співуча, казкова душа, яка заплітає любов на глибині поетового серця:

Я ішов від озерця.

Ти сказала мені: “Будь здоров!

Будь здоров, ти мій любий юначе!..”

Ах, а серце і досі ще плаче.

Я ішов від озерця…

Десь на дні мого серця

Заплела дивну казку любов.

Говори, говори, моя мила:

Твоя мова – співучий струмок.

Дорогоцінною перлиною інтимної лірики Тичини є поезія “О, панно Інно…”. Відомо, що присвячена вона першому коханню Павла Тичини – Поліні Коновал, котра не відповіла йому взаємністю. У творі автор звертається до сестри Поліни – Інни.

Закоханий ліричний герой із хвилюванням розповідає про своє глибоке почуття. Його сповідь – це згадка про втрачену любов, яка залишила в серці глибокий слід:

О, панно Інно, панно Інно!

Я – сам. Вікно. Сніги…

Сестру я Вашу так любив –

Дитинно, злотоцінно.

Любив? – Давно.

Про хвилювання персонажа свідчать уривчастість мови, деяка нелогічність у висловленні думки. Він страждає і мучиться. Промовиста деталь “цвіли луги” підтверджує думку про неможливість повернути те, що втрачено.

Та чи й варто? Автор щасливий, тому що здатний кохати, може щедро обдарувати свою обраницю ніжністю. І нехай зараз він сумує і переживає, почувається самотнім, але мине зима, настане весна, і в серці ліричного героя знову зазвучить музика кохання. Ми не сумніваємося в тому, що людина, здатна на глибоке почуття, колись обов’язково стане щасливою.

Отже, в інтимній ліриці П. Тичина зумів переконливо передати внутрішній світ, думки, почуття та переживання закоханих. Його ліричні герої шляхетні, ніжні та щирі, духовно багаті та щедрі. Вони дійсно прекрасні, а любов робить їх ще кращими. І хай це любов без взаємності, але вона не оздоблює ліричного героя, а через страждання підносить його на вищий щабель духовності.

А саме в цьому й полягає “вічна таїна кохання”.




Оспівування кохання – одного з найкращих почуттів людини у творах П. Тичини П. ТИЧИНА – ЕСТЕТИЧHE НОВАТОРСТВО ПОЕЗІЇ 20-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ