|  | 

Потворне

Потворне – одна з естетичних категорій, яка позначає ту грань естетичного освоєння світу, що породжена сприйняттям предметів, явищ об’єктивної дійсності, суспільних подій, * вчинків людей і не відповідає естетичному ідеалові людини, має негативне значення для неї, суспільства в цілому. П. – антипод прекрасного і величного. Прикметами П. явищ є дисгармонійність, аритмічність, недосконалість структурної організації, деформованість, низький художній рівень творів, а природньою реакцією людини на них є почуття невдоволення, антипатії, навіть огиди. П. має конкретно-історичну, національну, індивідуально-смакову зумовленість, тому воно в житті і в художній літературі не тотожне, часто переосмислюється, змінюючи свою естетичну валентність: те, що за одних умов вважається прекрасним, стає П.; одні й ті ж явища різними людьми під впливом їх світогляду оцінюються то як П., то як прекрасне.

Звичайно, треба відрізняти П. явища за їх сутністю чи внаслідок переінакшення в часопросторі (скажімо, прекрасна людина деградує, стає алкоголіком, садистом, злочинцем) і тенденційне спотворення крізь призму хибної ідеології тих людей і подій, які такими не були. (М. Грушевський і В: Винниченко в політичних романах Ю. Смолича, митрополити А. Шептицький та Й. Сліпий в памфлетах Я. Галана, Ю. Мельничука та ін.).У таких творах письменники, творячи власний художній світ, подають своє бачення, розуміння П., але, співвіднісши його з реальними явищами, людьми, вони переключають увагу читачів з тексту в позатекстову реальність і спонукають до оцінки художнього світу як реального. Критерієм оцінки є історична правда, що виявляє авторську тенденційність і сваволю.

Таким чином, П. не може бути чисто суб’єктивним, а естетизація П. – свавільною. Власне, з цього моменту починаються розбіжності в читацьких колах, серед критиків і теоретиків у їх ставленні до модернізму, авангардизму, сюрреалізму та тенденційної літератури.




Потворне
Обратная связь: Email