ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН
ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН (рр. та місце нар. і см. невід.) – поет.
Навчався, очевидно, в Харківській колегії, де потім був викладачем. У 1736- 1737 рр. викладав поетику, згодом – риторику, у 1738-1739 рр. – професор філософії і префект колегії. Подальша доля невідома.
1739 р. видав старослов’янською мовою поетичну книжку “Епінікіон” на честь Анни Іоанівни, де описав російсько-турецьку війну 1735 – 1739 рр., зокрема взяття Хотина 17 серпня 1739 р. В епічній поемі, тип якої широко розроблявся київськими поетиками, проголошувалася актуальна для того часу теза про необхідність об’єднання слов’ян перед турецькою навалою. Поема була надрукована в Петербурзі в друкарні Імператорської академії наук, що свідчить про лояльність твору до російської влади й відповідність російській імперській доктрині. Пам’ятка цікава і як зразок української героїчної поезії періоду занепаду національної державності, і як приклад літературної творчості Харківського культурного осередку.
Літ.: Багалий Д, Миллер Д. История города Харькова за 250 лет его существования. Харьков, 1905.
Твір на тему: ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН
Related posts:
- ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в......
- ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під......
- ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) СТЕФАН ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) СТЕФАН (р. нар. невід., вірогідно, с. Потелич, тепер Львівської обл. – 1600, Молдова) – український і білоруський освітній і культурно-релігійний діяч, письменник – полеміст, учений – філософ, проповідник,......
- ЖЕРОМСЬКИЙ, Стефан (1864 – 1925) ЖЕРОМСЬКИЙ, Стефан (Zeromski, Stefan – 04.10. 1864, Стравчин – 20.11.1925, Варшава) – польський прозаїк і драматург. Творчість Жеромського загалом спирається на реалістичні традиції, але при цьому у......
- МАЛЛАРМЕ, Стефан (1842 – 1898) МАЛЛАРМЕ, Стефан (Mallarme, Stephane – 18.03. 1842, Париж – 09.09.1898, Вальвен) – французький поет. Народився у сім’ї службовця. У п’ятирічному віці втратив матір. Виростав мрійливою дитиною. У......
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику,......
- ЦВАЙГ, Стефан (1881 – 1942) ЦВАЙГ, Стефан (Zweig, Stefan – 28.11.1881, Відень – 23.02.1942, Петрополіс, Бразилія) – австрійський письменник. У мемуарній книзі “Вчорашній світ” (“Die Welt von gestern”) Цвайг підкреслено лаконічно розповідає......
- Стефан Малларме Стефан Малларме (1842-1898) Життя і творчість Творчість французького поета-символіста Стефана Малларме сучасники сприймали по-різному: одні – як диво, найвищий ступінь майстерності, інші – як складну і незрозумілу таємницю. Стефан Малларме......
- ГЕОРГЕ, Стефан (1868 – 1933) ГЕОРГЕ, Стефан (George, Stefan – 12.07.1868, м. Бінген-на-Рейні – 04.12.1933, Локарно, Швейцарія) – німецький поет. Георге – єдиний значний німецький представник епохи декадансу, чиї езотеричні прозріння трактувались......
- Скорочено – ДАР ПОЕЗІЇ – СТЕФАН МАЛЛАРМЕ 11 КЛАС СТЕФАН МАЛЛАРМЕ ДАР ПОЕЗІЇ Тобі мій дар: дитя нічної Ідумеї1! Крізь шиби, де мороз різьбив тонкі лілеї, 1 Ідумея – історична область в Палестині, в кабалістиці – місце......
- Скорочено – ЛЕБІДЬ – СТЕФАН МАЛЛАРМЕ 11 КЛАС СТЕФАН МАЛЛАРМЕ ЛЕБІДЬ Сонет Краси пречистої безсмертний гордий син, Ударом п’яних крил чи ти розіб’єш нині Забуте озеро, де покриває іній Прозорий зльотів лід, що не дійшли вершин?......
- Пепел (краткое содержание) – Жеромський Стефан Время действия романа – 1797-1812 гг., пятнадцатилетие после неудавшегося восстания Тадеуша Костюшко и третьего (1795) раздела Польши между Пруссией, Австрией и Россией. В центре повествования – юный Рафал Ольбромский, сын......
- Скорочено – БЛАКИТЬ – СТЕФАН МАЛЛАРМЕ 11 КЛАС СТЕФАН МАЛЛАРМЕ БЛАКИТЬ Блакить, одвічна блесть, в іронії священній, Ясна, прозоріша за квітів томну лінь, Поета, що клене безсило власний геній, Жене безплідною пустелею болінь. Біжу сліпма: вона......
- ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ (світське ім’я Іван Якимович, 11.06.1762, с. Біло – церківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 12.05.1823, Київ) – учений, письменник, церковний і освітній діяч. Навчався в Київській академії.......
- Стефан Лієвич – образ нової людини (за повістю Ольги Кобилянської “Людина”) Образ Стефана Лієвича в повісті Ольги Кобилянської “Людина” – це образ нової людини, людини майбутнього. Стефан Лієвич жив і навчався за кордоном, перейнявся там передовими ідеями. Повернувшись на канікули додому,......
- ГРАБЯНКА ГРИГОРІЙ ГРАБЯНКА ГРИГОРІЙ (р. нар. невід. – 1738) – козацький літописець. Вихованець Києво-Могилянської академії. З 1686 р. перебував на військовій службі в козацькому війську, де обіймав ряд посад – гадяцького сотника,......
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У......
- Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі......
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і......
- Емський указ Емський указ – розпорядження про заборону друкувати в Російській імперії будь-які книжки українською мовою чи завозити їх з-за кордону, підписане 1876 Олександром II в німецькому місті Емсі, де він відпочивав.......
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того......
- НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ (р. нар. невід., Київ – 26.07.1741, Іркутськ) – культурно-освітній діяч, поет. 1721 р. закінчив повний курс Київської академії, після чого прийняв чернечий сан у Братському монастирі. У 1727-1728......
- Аналогія Аналогія (грецьк. analogia – відповідність) – стилістичний прийом, вживаний митцем для розкриття одного явища через інше, йому “подібне”. Найпростіший приклад А. – з вірша П. Тичини “Ой не крийся, природо”:......
- ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН (спр. ім’я – Єлеазар або Єлисій; 19.06.1681 або 27.06.1677, Київ – 19.09.1736, Новгород, Росія) – український і російський церковний та громадський діяч, учений-гуманіст, педагог – просвітник, драматург, поет,......
- 12 березня. Цей день в історії “Суспільство тим сильніше, чим воно більш свідоме, чим більше у ньому місця свідомій роботі…” Володимир Вернадський 12 березня у дохристиянські часи наші предки вшановували Бога богів Ярила – Сонце. Цього......
- ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН (р. нар. невід. -1704, Київ) – поет і освітній діяч. По закінченні Київської академії викладав у ній синтаксиму (1700 – 1701) й поетику (1702). Зберігся його курс поетики......
- МАКСИМОВИЧ ІВАН МАКСИМОВИЧ ІВАН (грудень 1651, Ніжин – 10.06.1715, Тобольськ) – культурно-освітній діяч і поет. Був старшим сином шляхтича Максима Васильківського. По закінченні Київської академії (1669) прийняв чернечий сан і залишився в......
- Академічне літературознавство Академічне літературознавство – наукове літературознавство. Постало після розгалуження літературної критики та досліджень історії літератури. У 40-80-ті XIX ст., коли відбувся перехід від бібліографічного опису та рефлексій критичної рецепції до глибшого,......
- ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО (04.01.1837, м. Кременчук, тепер Полтавської обл. – 18.03.1911, Київ) – визначний філолог, педагог і громадський діяч. Навчався в Полтавському повітовому духовному училищі (1847-1851), Полтавській духовній семінарії в Переяславі......
- Актуальність художнього твору Актуальність художнього твору (лат. actualis – дійовий, справжній, нинішній) – суголосність художнього твору (передусім; – його тематики, проблематики) з сучасністю, його відповідність потребам і смакам читачів того часу, коли твір......
ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН