|  | 

“Я Ваші очі пам”ятаю, як музику, як спів” (Павло Тичина) – Павло Тичина (1891 – 1967)

Підручник Українська література 11 клас

Українська література 1920-1930 років

“Я Ваші очі пам”ятаю, як музику, як спів” (Павло Тичина)

Тичина був наділений мистецьким даром відтворювати широку гаму переживань і почуттів ліричного героя. Він оспівував світле почуття кохання, звеличуючи його як одну з найшляхетніших рис людини. У віршах “З кохання плакав я…”, “Не дивися так привітно…”, “Подивилась ясно…”, “О люба Інно…” ніжність почуттів, душевна краса людини змальовуються багатогранно.

До шедеврів української лірики належить поезія “О панно Інно…”, в якій синтезовано живописність образів з музичним їх звучанням. У Тичини космос – оркестр, буття – музика, слух – очі митця. Твір побудовано як монолог ліричного героя, що складається з двох октав (восьмивіршів) з ямбічними рядками.

Змальовуючи Інну та її сестру, поет майстерно застосовує називні (короткі) речення, прийом умовчання, логічні, психологічні й ритмічні паузи, а також звукопис (алітерації та асонанси), повтори, що увиразнюють образи коханих: “О панно Інно! /Я – сам. Вікно. Сніги… / Сестру я Вашу так любив – / Дитинно, злотоцінно. / Любив? – Давно. Цвіли луги”. Митець окреслює стан самотності героя (“Я – сам”), показує світ, звужений до обширу вікна і білих снігів, передає страждання юнака від нерозділеного кохання, що підкреслює білий колір снігів – символ забуття і втрати.

Важливим композиційним прийомом розгортання ліричного сюжету є антитеза: холодним снігам протиставляється весняне квітування лугів, час, коли розквітало кохання.

Відтворюючи складний внутрішній світ героя, митець змальовує його у стані екзистенціальної туги за прекрасним, коли “любові усміх квітне раз – ще й тлінно”. У такому стані душевного сум’яття і кризи ліричний герой звертається до панни Інни як до останньої душі, що може врятувати його. Проте герой сумнівається, чи насправді він “дитинно, злотоцінно” кохав її (“Любив”?), а чи іншу.

Цю дилему розв’язано у другій строфі: “Я Ваші очі пам’ятаю, / Як музику, як спів”. Ліричний герой перебуває у стані психологічного роздвоєння: він розмовляє з юною Інною, а йому здається, що перед ним постала її сестра. Своєю палкою любов’ю він наділяє панну Інну, яка викликає низку асоціацій: пригадується зимовий вечір, тиша, сидять двоє закоханих (“Ми”).

У своїй уяві ліричний герой воскрешає образ милої та її двійника – панну Інну. Внутрішній конфлікт і душевне напруження ліричного героя увиразнюють опозиції чужий / рідний (“Я Вам чужий – я знаю. / А хтось кричить: ти рідну стрів”), а також почуття роздвоєння (“Сестра чи Ви?”), що відтворює особливу ауру навколо образу Інни: “І раптом – небо… шепіт гаю… / О ні, то очі Ваші. – Я ридаю. / Сестра чи Ви? – Любив…” Гама почуттів героя відтворюється через зорові враження, що переходять у музичні (очі, як музика, як спів), а слухові переходять у зорові, що нагадують очі милої.

Мистецька скарбниця.

Поезія “О панно Інно…” співзвучна з панно Михайла Жука “Біле і чорне”, що складається з трьох частин. Воно написане в річищі поетики символізму. Ліворуч до глядача посміхається соняшник в оточенні чорнобривців і майорів, праворуч – гвоздики, кукіль, синюха, оксамитові братки. Контрастною до них є центральна частина полотна: зоране поле і два ангели.

Сюжет пов’язаний з міфом про Орфея, який своєю грою на сопілці пробуджував мертвих зі сну. В образі чорного ангела змальовано семінариста Павла Тичину, який чудово грав на сопілці. Звуки мелодії та клуби хмар від неї линуть до неба, у вічність.

В образі білого ангела зображено тендітну ніжну дівчину, яка побожно склала руки на грудях, в портреті якої відтворено риси Поліни Коновал, в яку був закоханий юний поет. Молодша сестра Поліни називалася Інною. Білий колір на панно символізує тугу, розпач і розлуку.

Художник підсвідомо відчув, що кохання Павла і Поліни є неподільним і нежиттєвим.

Отже, в інтимній ліриці Павло Тичина відтворив суперечливі думки й почуття закоханого, його духовне багатство. До художніх відкриттів належать глибокий психологізм, уміння показати роздвоєння душі героя, цікава суб’єктна організація: у поезії діють кілька ліричних “я” та “інша”, до якої апелює поет.

Художній світ Павла Тичини – неповторний універсум, у якому органічно поєдналися буремні глибини історії та сучасності України, поетичне обожнення природи і людини, макрокосмос і мікрокосмос душі. Він один із перших у світовій поезії змалював космічні виміри духовного світу особи і народу, динамічні зміни й оновлення буття. Автор “Сонячних кларнетів” постає перед читачем як геніальний музикант і диригент космічного

Михайло Жук. Біле і чорне. Панно

Оркестру всесвітньої гармонії, краси. У складному XX столітті Павло Тичина був модерною людиною нового типу, уособивши духовного громадянина всесвіту, що міцно спирається на рідні духовні джерела, дорожить ними. У цьому і полягає загальнолюдське значення його творчості.

Узагальнюємо вивчене.

Таблиця естетичних уподобань Павла Тичини

Жанрові

Особ

Ливості

Творчості

Кредо

Літературні захоплення

Мистецькі

Інтереси

Світогляд

Елегії, медитації,

Поетичні мініатюри,

Послання, ронделі,

Пісні, поеми, драматичні

Етюди, поезії в прозі,

Веснянки, колискові,

Казки, оповідання

“Без

Чистоти

Творити

Трудно, /

Без твор

Чості – не

Ма життя”;

“Надходь

Те, поети,

Демократії

Совість,

Демократії

Вість!”

Тарас Шев

Ченко,

Олександр

Олесь, Леся

Українка,

Іван Фран-

Ко, Микола

Вороний,

Олександр

Блок, Сте-

Фан Мал-

Ларме, Поль

Верлен,

Артюр Рем-

Бо, Томас

Стернз

Еліот

Грав на

Кларнеті,

Бандурі,

Арфі, лірі,

Роялі; за

Хоплювався

Творами

Композито

Рів Івана Бе-

Резовського,

Миколи

Леонтови-

Ча, Кирила

Стеценка;

Живописців

Михайла Жу

Ка, Миколи

Бурачека

Спирався на

“філософію

Серця” Ско

Вороди: кор-

Доцентризм,

Духовне ба

Гатство душі

І її космічний

Вимір,

Трактування

Людини як

Божествен

Но одухотво

Реної приро

Ди, пантеїзм,

Вітаїстичну

Концепцію

Життя.




Твір на тему: “Я Ваші очі пам”ятаю, як музику, як спів” (Павло Тичина) – Павло Тичина (1891 – 1967)




“Я Ваші очі пам”ятаю, як музику, як спів” (Павло Тичина) – Павло Тичина (1891 – 1967)
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email