|  | 

Жовтень зриває листя – Твір-опис у художньому стилі

Жовтень ступає по узліссю у вишитій багрянцем широкій Орочці. Прийде сюди восени, подивись – і замилуєшся красою природи. Не повіриш, що це сама природа намалювала таку красу.

А вітер робить своє діло: зриває з дерев листя і стелить багатобарвну ковдру на стежці, полях.

А он кучерява груша, що росте на узбіччі лісу, усипана тисячами мідяків. У гіллі пурхають, щебечуть, цвірінькають зграйками перелітні птахи. Вони співають наповнені життєдайними звуками.

Вони співають журних пісень – прощаються з садом, полем і лісом, де знаходили привілля, прохолоду, захист, рай земний ціле літо і куди знову повернуться після снігу й березневих морозів.

Дятел заклопотано піастр хибує на дуплястому стовбурі яблуні. Підкидає голівкою в червоній шапочці, вистукує “тук – тук, тук – тук…”. А листя переливається на деревах і на землі золотом.

То жовтень золотить його і зриває, готуючи обновлення природи.




Жовтень зриває листя – Твір-опис у художньому стилі