|  | 

Зображення людини у драмі “Життя – це сон” – П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО

ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ

§ 4. П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО

Зображення людини у драмі “Життя – це сон”

Людина в розумінні Кальдерона – суперечлива істота. Охоплена різними пристрастями й бажаннями, вона здатна виявляти як ниці інстинкти, так і високі прагнення. Майже кожен персонаж переживає душевну борню. Так, Басиліо багато років страждає від того, що власноруч кинув сина у в’язницю.

Росаура кохає і водночас хоче помститися Астольфо. Клотальдо переживає гостре зіткнення почуття й обов’язку (він мав убити Росауру, але вона його рідна кров; Астольфо врятував його від загибелі, і він його боржник, проте Росаура вимагає від Клотальдо помститися за неї). У душі Сехисмундо борються “звіряче” й людське, кохання і монарший обов’язок, добро і зло, Бог і диявол.

Особистість змальовано автором як поєднання стихійних начал, непізнанну і глибоку таїну.

Людина залежить від багатьох обставин, передусім – від Бога. Однак монолог Сехисмундо дає підстави для висновку, що герой засумнівався у справедливості Божої волі. Якщо всі істоти світу природи – птахи, звірі, риби – вільні у своєму житті, то чому ж людина, вінець творіння, не має свободи? – запитує герой.

Де ж тут правда? Розум де?

Де закон, що ставить міру?

Щоб людині,- ні, не вірю! –

Господь Бог того не дав,

Що так щедро дарував

Річці й рибі, птиці й звірю?

(Переклад М. Лукаша)

Утім, у цих словах звучать не тільки сумніви у милості Бога, а й пристрасна віра у відновлення Господом справедливості.

Визначальну роль у житті людей, на думку Кальдерона, відіграє Доля. Герої сприймають її як вищу необхідність. Усі події свого життя вони пояснюють Долею, “жорстокою й невблаганною”.

Однак драматург не показує людей слабкими й безвольними. Фактично у п’єсі немає жодного слабкого чи пасивного персонажа (хіба що інфанта Естрелья, проте і вона робить ряд важливих зауважень, у яких виявляється її власна позиція).

Людина не може змінити Долю, але може боротися сама із собою, зі своїми вадами, темними пристрастями і таким чином – йти до Бога, ставати його образом на землі. Цю думку якнайкраще втілено в образі принца Сехисмундо, який подолав у собі самого себе.

Відчуваючи тривогу,

Перемог я жду великих

І найбільшу, наче муку,-

Це змогти себе…

(Переклад М. Литвинця)

Духовне перетворення, яке відбулося із Сехисмундо, герой пояснює тим, що “сон мій був учитель”, тобто через мінливості своєї долі герой усвідомив примарність земних благ і життя взагалі. Слава, багатство, влада – усе це минає, як сон. Головне для людини – буття духовне, що наближає її до Вічності й до Бога.

Релігійну ідею спасіння людської душі Кальдерон поєднав з актуальним соціальним змістом: людина повинна бути не покірною й пасивною істотою, що в усьому покладається на волю Божу, вона має сама перетворювати себе, боротися із собою, прямуючи тяжким шляхом до вищого абсолюту. У творі втілено і державний ідеал письменника – виховання ідеального монарха, який має пізнати все: і славу, і страждання, а головне, самого себе, сутність духовного життя, свій зв’язок з Богом,- щоб стати справедливим і мудрим правителем.




Зображення людини у драмі “Життя – це сон” – П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО