|  | 

АСОЦІОНІМ

В українській літературі, як і в цілому у світовій, досить часто зустрічаються тропи, утворені шляхом переходу загальної назви у власну (онімізації апелятивів). Незвичність графічного зображення апелятивної лексики з великої літери посилює чуттєво-образне сприймання літературного твору, спонукає читача до роздумів, пошуків художньої істини. Персоніфікацію загальних моральних понять в алегоричних образах Доброчинності, Заздрості, Розуму, Пам’яті, Волі, Перемоги, Тріумфу можна знайти вже в перекладних повістях давньої української літератури, проповідях, полемічних творах, шкільній драмі.

Особливо часто до цього тропу звертаються письменники XX століття: Орел, Тризубець, Серп і Молот, Сонячні Кларнети (П. Тичина); Кострубата блакить (Г. Михайличенко); Любов, Страждання (Є. Плужник); Кафедра Злиднів, Університет Ікри (І. Драч); Людина, Червоний Спас (Б.

Олійник).

В. Галич лише у творчості О. Гончара налічила 60 випадків уживання подібних тропів (Подвиг і Сумнів, Образ Людської Ріки, Світло, Високе Відродження, Мати Чиясь, Держава Наруги і Зла – “Циклон”; Мадонна, Художник, Наростаюче, Верховний Коментатор – “Твоя зоря”; Титан Праці, Трудар – “Собор”; Дуга Великого Круга, Дуга Малого Круга – “Тронка”; Мис Доброї Надії – “Щоб світився вогник”), які надають художнім образам публіцистичного звучання, у зв’язку з животрепетними проблемами сьогодення, співзвучності зі світовими подіями. Дослідниця назвала такий троп асоціонімом (лат. associatio – з’єдную, зв’язую і грец. όνομα – ім’я). “Цей термін підкреслює головне у тропі: здатність графічно виділеної семантеми посилено викликати в уяві читача поєднання різних асоціацій, пов’язаних зі значенням мотивуючого апелятива, контекстом твору, добою тощо, які лежать в основі формування образу великого філософського узагальнення”. Серед асоціонімів виділяються три великі групи: асоціоніми-алегорії (Мати Чиясь, Художник, Титан); асоціоніми-символи (Океан, Світло); асоціоніми-референції (Велика Армія, Героїня).




АСОЦІОНІМ
Обратная связь: Email