АУТО
Ауто (ісп. і португ. auto – дія) – жанр одноактної драми релігійно-дидактичного змісту в Іспанії та Португалії XIII-XVIII століть. На початку свого існування ауто виконували 3-4 актори-аматори. Сценічне обладнання вистав було примітивним. Персонажами ауто були абстрактні постаті. До речі, в романі Сервантеса Дон Кіхот зустрічає трупу виконавців ауто, що їхали після вистави в костюмах і гримі Диявола, Смерті, Янгола, Імператора, Купідона.
В XVI-XVII століттях жанр збагачується елементами народного фарсу (твори португальського драматурга Жіла Вісенте, іспанців Хуана дель Ен-сіна, Л one де Вега – автора 400 ауто). В цей час постановки п’єс стають помпезними й багатолюдними, вони наближаються до містерій. Твори в жанрі ауто, крім згаданих драматургів, писали видатні іспанські митці Тірсо де Молі-на та Педро Кальдерой де ла Барка.
Останній, будучи автором 80 ауто, надає жанрові класичної форми. В 1765 році постановка ауто як архаїчної форми іспанського театру була заборонена. Елементи ауго можна спостерігати у творчості сучасних іспанських драматургів (п’єси “панічного театру” Фернандо Аррабаля, трагедії Федеріко Гарсіа Лорки).
Твір на тему: АУТО
Related posts:
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що......
- Художня своєрідність класицистичної драми Класицизм як художня система склався в XVII столітті й охоплював не лише літературу, а й інші види мистецтва: живопис, скульптуру, архітектуру, музику. Назву класицизм ввели в ужиток на початку XIX......
- Драматургія і театр – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Драматургія і театр Новий український театр виник, як і вся нова українська література, на тлі занепаду феодально-кріпосницького ладу і появи нових соціально-культурних відносин у суспільстві. Українські шкільні театри, які досягли......
- ВОДЕВІЛЬ Водевіль (франц. vaudeville) – жанр легкої комедійної п’єси, в якій драматична дія поєднується з музикою, піснею-куплетом, танцями. Водевіль розвивається як жанр наприкінці XVIII – у XIX столітті. Назва його виникла......
- ДРАМА САТИРІВ Драма сатирів (грец. δρ8μα σατυρΙ κόν, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”.......
- ФАРС Фарс (франц. farce, від лат. farcio – начинюю, наповнюю) – малий комічний жанр західноєвропейського середньовічного театру. Фарс виникає ще у XII столітті, але в самостійний драматичний жанр виокремлюється з другої......
- Давньогрецький театр У період культурної першості Афін (V-IV ст. до н. е.) центральне місце в літературі займали драматичні жанри. Афінський театр V століття до нашої ери був і трагічним (трагедії Есхіла, Софокла,......
- Айрен Айрен (букв.: твір, написаний вірменською мовою) – особливий жанр вірменської лірики, позначений стійкими рисами композиції та віршування, перейнятий філософськими, еротичними та дидактичними мотивами. Це переважно чотирирядкова монострофа (трапляються 6- і......
- Дидактична література Дидактична література (грецьк. didacticos – повчальний) – повчальні твори, яким надається художня форма для легшого сприйняття і засвоєння філософських, релігійних, морально-етичних та інших наукових знань, ідей. До Д. л. належать......
- Епістола Епістола (грецьк. epistole – лист), або Епістолярна література – різножанрові твори художньої літератури, в яких використовується форма листа чи послання, узалежнена законами художньої умовності. Свого розквіту Е. сягнула в добу......
- Хор Хор (грецьк. choros – співочий колектив, що виконує вокальні твори) – група осіб (танцюристів та співаків) – учасників святкування бога Діоніса у Стародавній Греції, котрі виконували відповідні дифірамби. Згодом з’явився......
- “Авжеж!” “Авжеж!” – літературно-мистецький журнал (до 1991 – літературно-публіцистичний альманах). Видається в Житомирі з 1990 як незалежний часопис. Сприяв появі творів, що в силу різноманітних обставин не могли бути надруковані в......
- Теорія епічного театру Теорія епічного театру – теорія авангардистського театру, розроблювана німецьким драматургом Б. Брехтом, зумовлена пошуками засобів вираження (див.: ) епохальних явищ (війна, катастрофи цивілізації, науково-технічні процеси, дегуманізація суспільства тощо), потребою активної......
- Драматична література – основна ознака, жанри Драматична література (греч. drama, букв. – дія) характеризується пристосованістю для сценічної інтерпретації. Основною її ознакою є призначення її для театрального спектаклю. Текст драматичного твору розпадається на двох частин – мови......
- ГЕНЕЗИС І РОДОВІ ОЗНАКИ ДРАМИ Драма (від грец. δρδμα – дія) – літературний рід, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів. Генетично драма пов’язана із народними обрядовими дійствами. В давній Греції –......
- Драма Драма (від грецьк. drama – дія) – один із трьох літературних родів (поряд з епосом і лірикою). Основу драми складає дія, що споріднює її з епосом. У драмі події розгортаються......
- Західна драматургія “Театр абсурду” Західна драматургія “Театр абсурду” “Театр абсурду” – найбільш значне явище театрального авангарду другої половини XX століття. З усіх літературних течій і шкіл “театр абсурду” є найумовнішим літературним угрупованням. Річ у......
- Єдність часу, місця і дії Єдність часу, місця і дії – термін класицистичної драматургії, власне, закон “трьох єдностей”, який вимагав від драматурга дотримання таких принципів: розгортання подій у п’єсах має відбуватися впродовж нетривалого часу –......
- МІРАКЛЬ Міракль (франц. miracle, від лат. miraculum – диво) – жанр середньовічної віршованої драми, заснованої на житті, діяннях і чудесах святих або Богородиці. Виник міракль на зламі XII-XIII століть у Франції.......
- Скорочено “Вертеп” Вертеп – це молитовне прославлення Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя. Це одна з найкращих оздоб різдва, наша традиція, яку ми зберігаємо вже понад чотири століття. Поняття......
- Тірсо де Моліна. “Донжуан” ІСПАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ 3. Тірсо де Моліна. “Донжуан” Тірсо де Моліна увійшов в історію світової літератури як засновник “вічного образу” Донжуана та майстер “комедії ситуацій”. Остання являє собою жанровий......
- Драма як жанр Драма як жанр – п’єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої – переважно звичайні, рядові люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію......
- “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса) Є митці особливої долі й життєвого призначення. їм судилося жити і діяти на стрижні суспільного і художнього життя, віддзеркалюючи у своїй творчості найістотніші, найсуттєвіші тенденції розвитку духовної культури. До таких......
- СЕРДИТІ МОЛОДІ ЛЮДИ “Сердиті молоді люди” (“Angry young men”) – назва групи англійських письменників, що виступили у 50-ті роки XX століття. Термін, який виник завдяки автобіографічній книзі Л. А. Пола “Сердита молода людина”......
- ДАВНЬОГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА ТА ЛІТЕРАТУРА Античною літературою називають літературу давніх греків і давніх римлян, яка створювалася в період від VIII століття до н. е. до V століття н. е. Слово античність походить із латинської мови......
- СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Внутрішня форма художнього твору – це той його рівень, який вбирає в себе сукупність засобів Предметного зображення у творі, на відміну від рівня Словесного зображення (сукупності словесних прийомів) та структурно-організуючого......
- ІНТЕРЛЮДІЯ Інтерлюдія (від лат. inter – між і ludus – гра) – жанр англійської комедійної драми, що виникає на зламі XV-XVI століть. На відміну від інтермедій, які розігрувалися між діями п’єси,......
- СОТІ Соті (франц. sotie, від sot – дурний) – жанр невеличкої віршованої комічної п’єси, що існував у XV-XVI століттях у Франції. В соті зображалися різного роду пустування та блазнювання. На відміну......
- Мольер – великий комедиограф эпохи классицизма Ни один из периодов развития искусства не проходит бесследно. Художественные открытия классицизма живы до наших дней. Одно из свидетельств живого значения классицизма в литературе – творчество Мольера. Жан Батист Поклен......
- Антистрофа Антистрофа (грецьк. antistrophe, від anti – проти і strophe – строфа) – в античній хоровій ліриці – парна строфа, що за своєю метричною структурою відповідала непарній; вони часто перемежовувалися або......
АУТО