|  | 

Автопортрет скорочено – Богдан-Ігор Антонич

“Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”.

З першої книжки “Привітання життя” Червоні клени й клени срібні, Над кленами весна і вітер. Дочасності красо незглибна, Невже ж тобою не п’яніти? Привертають увагу масштабні метафоричні образи наступної строфи, вжиті у відокремленій обставині способу дії: Я, сонцеві життя продавши За сто червінців божевілля, Захоплений поганин завжди, Поет весняного похмілля.

Ліричний герой вірша Б.-І. Антонича “Автопортрет” – як дитина, що відкриває для себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи.

Він поганин (язичник), що поклоняється сонцю, вітру, весні. Цей вірш-автопортрет – відображення його душі, закоханої у красу.




Автопортрет скорочено – Богдан-Ігор Антонич
Обратная связь: Email